Покрова: сенс та новітня історія свята

Покрова. Хронологічний центр пори-переходу від літа до зими. Цей день завжди був для нас, українців, святом особливим. Ми знаємо це достеменно з козацьких часів, але походження цього свята однозначно ще дохристиянське.

В цей день козаки віддавали шану своїй покровительці – Пресвятій Богородиці, в українському сприйнятті якої чітко проступають риси головної язичницької берегині – Матері-Сирої Землі. Покрова – час осінніх тріумфів, коли козаки поверталися з успішних літніх походів і після щоденного ризику переходили до відносно спокійного життя на зимівниках, до наступної весни...

Але тріумф можливий лише у разі успіху. Попереднє століття нечасто балувало нас, козацьких нащадків, військовими успіхами. Тож для повстанців 1920х і 1940х Зеніт осені став часом переходу від літньої військової активності до війни з зимових схронів. Не дарма саме Покрова була обрана днем заснування УПА. Це символічно, адже творення армії повстанців знаменувало перехід українських націоналістів до партизанської війни, коли фронт всюди, а тил обмежується схроном і вірою. Криївка багато в чому символічна, сполучаючи у собі хтонічно-язичницьке заступництво Матері-Сирої Землі, що ховає повстанців у своїх нетрях, і небесно-святе заступництво Богородиці-Покрови, що вкриває підземний зимівник снігом.

У 2005 українські націоналісти вперше спробували пройтися маршем по Хрещатику, вчинивши нелетальну, але досить криваву, як на ті часи, бійку у середмісті столиці. Аналогічні спроби у 2006 і 2007 були безкровні, але й беззмістовні. Націоналісти кружляли навколо Хрещатика як гоголівська панночка-відьма навколо крейдяного кола.

Покрова-2008 нарешті показала, що в Україні народився новий націоналістичний рух. В цей день націоналісти святкували Покрову не 14го, а 18го, щоб відокремити себе від шароварних святкувальників. Силова спроба прориву на Хрещатик, що символічно відбулася під будівлею СБУ, коштувала націоналістам 147 затриманих, а міліцаям – 22 госпіталізованих. Цей день поставив крапку в ситуативному союзі націоналістів і «помаранчевих» (наказ на розгін маршу дав «помаранчевий» міністр Юрій Луценко). За ґратами в той день опинилися перші два майбутніх командири полку «Азов» і ще цілий ряд теперішніх «азовців» та інших добровольців.

Наступні 5 маршів (2009-2013) стали подіями більш численними, але менш знаковими. З військового свята Покрові загрожувало перетворитися у карнавал. Навіть спроб проходження по Хрещатику вже не відбувалося. І лише революція й війна повернули все по місцях.

У 2014 вперше по головній вулиці країни вперше пройшов справжній марш українських вояків. Не призовників у парадній уніформі, а ветеранів-добровольців, що провели літо в реальних боях проти реального ворога. Вели колону здебільшого ті самі люди, які у 2008 за таку спробу опинилися по той бік ґрат. Але тоді вони заріклися провести Покровський марш Хрещатиком. І зробили це через 6 років, пообіцявши наступного року пройти по головних вулицях міст Українського Сходу.

Покрова-2015 виконала ці обіцянки. Марші першого постреволюційного року вперше зібрали в Харкові, Одесі, Дніпрі й Маріуполі більше тисячі осіб в кожному місті. Харківський марш вперше за чисельністю не тільки не поступався Київському, але й перевершив його своєю радикальністю: найбільшу площу міста накрила собою Ідея Nації, складена палаючими свічками. 

І сьогодні лише від нас самих залежить те, чи відбудуться колись повноцінні Покровські святкування не тільки на Донбасі й в Криму, але й на Кубані та в Східній Слобожанщині!

📷 На фото – Ікона Покрови Богородиці УНСОвської, висвячена 29.ІХ.1994. 

Під покровом Матері Божої українські добровольці 1990х, а за нею – прапори УНА, УНСО та УНС.