Чому в Україні обирають «вату»

Наближаються остаточні результати виборів і стрічка Facebook, палає запитаннями – чому українці обирають відвертих ворогів та колаборантів!? До місцевих рад по проходили усілякі лозинські, шарії, повно всілякого ОПЗЖ тощо.

Як на мене відповідь полягає у декількох факторах:

1.  Порівняння без аналізу – люди пам’ятають, що раніше їм жити було краще та легше ніж зараз, але відмовляються аналізувати причини та наслідки. По перше – краще ніж зараз, це не означає, що було добре. Просто стало ще гірше. По друге – гірше стало не стільки тому, що прийшли нові обличчя, а тому, що до цього керували «міцні господарники». По третє – мозок блокує переважну кількість поганих спогадів і залишає гарні. Саме тому серед людей немає повальних суїцидів. А отже, людині завжди здається, що раніше було краще.

2.  Історична пам’ять – це особливо стосується маленьких населених пунктів. Століттями тут процвітав феодальний режим. Особливо він закріпився за часів совка. З настанням незалежності, ситуація змінилася у великих містах та районних центрах. Села ж так і залишились ментально в совковому феодалізмі.

3.  Російські гроші – фактор останній, але найголовніший. Саме завдяки цьому фактору і підтримуються два попередні, а також додається агресивної пропаганди.

«Вата», сама собою не з’являється – її створюють в промислових масштабах медіа ресурси. І пропозиція – заборонити пенсіонерам голосувати, нічого не дасть. По перше не всі пенсіонери прихильники совка, по друге – серед «вати» багато молоді. Тож єдиним, на мій погляд ефективним захистом від совєтізації є – революції. Це не заклик до повалення влади та порушення суверенітету! Просто аналіз ситуації. Поясню, чому такий спосіб – єдиний:

Для того, аби припинити фінансування Росією медійних ресурсів потрібні відповідні закони. Однак такі закони не будуть приймати депутати, які вже профінансовані з Росії. Чому не можливо обрати інших, я написав вище. Знов ж таки, забороняючи певні медіа ресурси, країна натикається на критику з боку міжнародних організацій (також фінансованих кремлем), про придушення свободи слова. Тож варіант демократичного шляху відпадає.

Інший шлях – тоталітарний. Не буду пояснювати усі мінуси такого режиму, його недієвість зрозуміла з економічної точки зору. Якщо в Україні, кремлю треба купляти відразу багато депутатів та лідерів громадської думки, то у випадку тоталітаризму – купити можна лише диктатора, як у Білорусі.

З усього вище сказаного, висновок один – Єдиним джерелом влади в Україні має бути народ!

Але тут знову виникає колізія. Якщо народ переважно «ватний», як він буде виконувати свою владну функцію? На щастя, так історично склалося, що невелика, але активна частина населення країни – патріотична.