КРИЗА ЯК ШАНС

Таке враження, що Бог позбавив розуму всіх українських можновладців. Бо кожен намагається перевершити глупство та короткозорість іншого.

КСУ залазить у сферу очевидно політичного питання і ухвалює рішення з руйнівними зовнішньополітичними та фінасовими наслідками. Президент подає до Ради законопроект, що прямо та очевидно суперечить низці статей Основного закону. Нарешті лідер другої за чисельністю фракції парламенту закликає главу держави розпустити законодавчи орган без жодної з підстав, які передбачені Конституцією.

У виправдання відверто неконституційних (а також рефлективних, емоційних, непродуманих та недалекоглядних) дій глави держави лідер президентської фракції в парламенті посилається на те, що пряме порушення Конституції наче узгоджено з послами ЄС та G7, тим самим публічно підтверджуючи де-факто колоніальний статус України. Майже одночасно Веніційська комісія (що є органом іншого панєвропейського об'єднання - Ради Європи) терміново застерігає парламент від ухвалення антиконституційного президентського закону.

Лідери усіх фракцій, окрім президентської, стають на захист КС (але не його рішення). За іронією долі, ЄС та ОПЖЗ опиняються в одному політичному окопі, поруч з ними - "Голос" та "Батьківщина". Нарешті КС висмикує чеку з гранати мовного закону, неконституційність якого він готовий визнати в день розгляду у Раді законопроекту про звільнення усіх суддів КС.

Більш грімучої суміші для масштабної політичного кризи годі вигадати. Бо зрозуміло, що ухваливши законопроект Зеленського, ВР відверто продемонструє, що Конституції в цій державі більше не існує, а про верховнентсво права, розподіл влад, та інші байки з підручників для студентів-правників варто забути. Правий в цій країні той, у кого крутіші яйця.

Якщо ж парламент не підтримає авантюрну ініціативу Зеленського, президент вмить перетвориться навіть не на британську королеву (бо вона не править, але її поважають), а на нікому нецікавий артефакт історичного непорозуміння. Всі зрозуміють, що Акела промахнувся і йому вже недовго ряст топтати. А це означає повну втрату керованості країною, анархію та хаос.

Чи є вихід з цього глухого політичного кута? Так – зробити те, що не зробила "постмайданна влада". Ініціювати всеохопну конституційну реформу, що має завершитись узгодженням нового суспільного договору і ухваленням нової Конституції. Бо в Україні трапилась не диверсія окремих суддів проти антикорупційної реформи. Рішення КС є лише черговим симптомом задавненої хвороби. Насправді у нас на очах розгортається масштабний збій самої конституційної системи. Саме її дисбаланси та внутрішні суперечності раптом поставили державу на межу одної з наймасштабніших конституційних та політичних криз у її новітній історії.

Насправді укладення нового суспільного договору неминуче. Сьогодні у можновладців ще є можливість зробити цей процес інклюзивним, керованим та мирним. Якщо вони цим шансом не скористаються, нову Конституцію нам надиктує той, хто виграє у війні всіх проти всіх - війні, в якій не буде жодних правил. Бо якщо правила не встановлює народ - їх встановлює переможець над народом.