СБУ: перебудова, демократія, гласність?

Заяложена фраза останнього десятиліття "реформа СБУ" вже потьмяніла від частого вживання, проте новий законопроєкт №3196 надає їй нового сенсу, і фраза знову підходить для активного державного використання.

Цей текст не про критику законопроєкту, адже ідеальних законів не буває, і не про новий перерозподіл повноважень між силовиками, або про нав'язані переконання про те, що будь-які зміни в СБУ обов'язково призводять до ослаблення спецслужби.

Кожна спроба ініціювати в суспільстві діалог щодо нової і якісної зміни СБУ супроводжується масованими й агресивними нападками з боку безіменних ботів і одноманітними статтями на інформаційних ресурсах із сумнівною репутацією, які прямо або побічно пов'язані з СБУ.

Наразі внутрішня система спецслужби (документообіг, комунікація між підрозділами, швидкість ухвалення рішень і їх виконання) залишилася на рівні КДБ 1980-х років. Тому якісні зміни назріли, і, мабуть, перезріли, вже неймовірно давно.

16 жовтня Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки рекомендував ВР України у першому читанні ухвалити за основу законопроєкт щодо внесення змін до Закону "про Службу безпеки України".

Сам процес затвердження робочої версії проєкту закону відбувався довго, важко і місцями надзвичайно загадково. До останнього взагалі не відчувалася присутність чи будь-яка керівна роль з боку Офісу Президента, адже необхідно пам'ятати, що СБ України – це все-таки виняткова прерогатива Президента України.

Під тиском окремих народних депутатів опозиційної фракції, високопоставлених керівників СБ України, а пізніше і Офісу Президента, до проєкту вносився калейдоскоп найрізноманітніших, незв'язаних і неузгоджених між собою пропозицій, а також активно критикувалася участь у робочій групі міжнародних експертів.

Місцями ситуація зі внесенням правок до законопроєкту нагадувала лист дядька Федора своїм батькам із мультфільму "Простоквашино": "... а днями я линяти почав. Стара шерсть з мене сиплеться, хоч до будинку не заходь. Утім нова росте чиста, шовковиста, тож кошлатість у мене підвищилася. До побачення, ваш син, дядько Шарик".

Для наочності наведу ТОП-3 надзвичайно суперечливих і анонімних законодавчих новацій у поданому законопроєкті:

1) Державна авіаційна служба України на підставі рішення СБУ надає цивільному авіаційному судну дозвіл на зліт, посадку або транзит територією України;

Пояснення: Повітряний кодекс України розрізняє державні повітряні судна (використовуються військовими, прикордонниками, ДСНС і МВС) і цивільні, які відносяться до цивільної авіації (літаки пасажирських перевезень, бізнес-джети, вертольоти, планери, мотодельтаплани та ін.) Згідно запропонованого законопроєкту, зліт, посадка або транзит через територію України всієї цивільної авіації здійснюватиметься тільки на підставі рішення СБУ. Така норма, нарівні з корупційними ризиками, також породжує неймовірну бюрократичну тяганину, яка в підсумку призведе до того, що українське небо повністю спорожніє від авіації.

2) співробітники СБУ, а також особи, які з ними співпрацюють, зможуть купувати, зберігати, переміщати, реалізовувати майно, вилучене з цивільного обороту (майно, яке не може бути предметом угод, наприклад: радіоактивні матеріали), або майно, що обмежене в цивільному обороті, зокрема те, яке не може перебувати у власності громадян і організацій (оборот таких об'єктів може відбуватися тільки на підставі дозволу або ліцензії, приміром: торгівля алкоголем чи тютюновими виробами).

Крім того, СБУ наділяється правом негласно (приховано) переміщати через державний кордон та митну територію співробітників СБУ, осіб, які співпрацюють з СБУ, а також предмети, зокрема і вилучені або обмежені в цивільному обороті;

Пояснення: така законодавча норма миттєво призведе до того, що співробітники СБУ або особи, які співпрацюють з СБУ, банально стануть "контрабандистами в законі". Використовуючи своє службове посвідчення, офіцери легально зможуть перевозити через державний кордон будь-що і в необмежених кількостях.

3) на підставі внесеного подання СБУ (без судового рішення) анулюються ліцензії на теле- і радіомовлення, відмовляється в реєстрації, а також знімаються з реєстрації кандидати в депутати, організації та партії, які підозрюються у здійсненні сепаратистської, терористичної, диверсійної або розвідувально-підривної діяльності.

Пояснення: сформульована таким чином норма дозволяє посадовій особі СБУ, яка не конкретизована за рангом, на власний глибокий

розсуд і на підставі єдиного документа будь-коли чи під час виборчої кампанії (навіть за один день до голосування) анулювати ліцензії на телерадіомовлення будь-якого ЗМІ, знімати з виборів будь-яку партію або кандидатів за звинуваченням у сепаратизмі або тероризмі. Про якість або достовірність інформації, викладеної в такому поданні СБУ, уже навіть не йдеться.

Закордон нам допоможе?

Серед певної частини тих, хто зараз або раніше був пов'язаний з СБУ, побутує прищеплене ще з лейтенантських погонів переконання про те, що Європа і НАТО багато десятиліть тільки і мріють про те, щоб усіляко розвалити українську спецслужбу. Тому всі спроби законодавчої зміни спецслужби зіштовхуються з відчайдушним опором самої системи і звинуваченнями в роботі на Захід.

Здебільшого така протидія надходить від консервативної частини керівництва спецслужби, яка щільно зайняла свою теплу нішу. Таких керівників влаштовує влада і вплив, якими вони володіють за посадою, а також супутні матеріальні блага, що генерують такі посади. Численні журналістські розслідування на тему розкішного життя окремих високопоставлених офіцерів спецслужби лише підтверджують цей аргумент.

Аби відразу відкинути інсинуації щодо нібито деструктивного впливу Європи на українську спецслужбу, а також сумнівного твердження про те, що під час війни з РФ в жодному разі не можна що-небудь змінювати у СБУ, наведу деякі моменти:

- Україна сама неодноразово зверталася до ЄС і НАТО з проханням допомогти у реформі СБУ як матеріально, так і методологічно;

- Україна рухається в Європу, а не навпаки. Тому це ми повинні відповідати висунутим нам, нехай і трохи аморфним, але все ж критеріям. Адже приїжджаючи як туристи до іншої країни, ми змушені адаптуватися під уже існуючі там умови та стандарти;

- Крим, Донецьк і Луганськ були втрачені для України за поточної версії СБУ, яку навіть ще й не починали реформувати. Такий прокол свідчить про те, що вже вкрай необхідні суттєві зміни в роботі СБУ, аби не отримати ще більше негативних наслідків.

Що далі?

Подальша робота над законопроєктом в комітетах Верховної Ради буде спрямована ​​на реалізацію основної концепції модернізації СБУ:

- зменшення загальної кількості співробітників, передовсім за рахунок скорочення неймовірно роздутого допоміжного персоналу (військово-медична служба, відомчі санаторії, дитячі садки та інше), передачі частини господарських функцій на аутсорсинг. На сьогодні на 1 оперативного співробітника припадає майже 4 людини допоміжного персоналу;

- поступова передача слідчих функцій до Державного бюро розслідувань у період до 1 січня 2024 року. Це позбавить СБУ прямої каральної функції, гонки за швидкими поліцейськими результатами, штучного надування статистичних показників, але водночас дозволить дійсно працювати на випередження і вести довгі оперативні ігри. В принципі, як це роблять всі розвинуті спецслужби світу;

- зменшення функціоналу та скорочення штату буде компенсовано збільшенням зарплати, розширенням операційних і технологічних можливостей, перекладом спецслужби на електронний документообіг;

- найважливіше це люди. Уже зараз продумується механізм, щоб під час впровадження реформи уникнути бездумної кадрової "різанини" і втрати висококваліфікованих кадрів;

- впровадження нової системи парламентського контролю як за діяльністю СБ України, так і за розвідувальними органами. Але це, як казав класик, вже зовсім інша історія.

Для найбільш затятих супротивників будь-яких структурних змін (мовляв, нічого не потрібно змінювати і так все працює) хочу нагадати, що за останні 120 років автомобіль не зазнав якихось концептуальних змін – все ті ж чотири колеса, сидіння і кермо.

Проте люди вважають за краще використовувати максимально просунуту з доступних новинок, а не технологічно відсталий шматок заліза, адже це питання безпеки, комфорту і престижу.

Post scriptum / після написаного /

У будь-якій країні світу шлях від чернетки закону до ухваленого закону неймовірно складний і непередбачуваний, а підсумкова версія мало коли нагадує першоджерело.

На фініші цієї роботи суспільство повинно побачити сучасну українську спецслужбу не як чолов'ягу, який хаотично розмахує сокирою, а як справжнього майстра ножового бою.