Про пєнобєтон замість ракет

Сьогодні день ракетних військ і артилерії, в який, нажаль, не до привітань, бо треба говорити-кричати про найбільшу зраду зеленої влади, яка заблокувала фінансування всіх ракетних програм і залишила країну без захисту.

А тепер я на пальцях поясню, про який конкретний захист я говорю. Це дуже прості нагальні інструменти захисту, які зрозумілі навіть далеким до оборони країни людям. Це так само просто, як для захисту від дощу варто брати з собою парасольку, а для захисту від епідемій – мити руки.

І я не буду говорити про огорожі на кордоні, бо це маячня, я не буду говорити про ядерну зброю, бо це маячня, я розкажу зараз про просту «парасольку» і просте «мило».

Отож, щоб пояснити про яку систему захисту йдеться, згадаю Радянський Союз. Згадаю, бо ми успадкували уламок радянської системи озброєння. Що є ключовим в нашій темі, так це те, що Радянський Союз взагалі (а Україна особливо, як найзахідніша республіка СРСР) мав озброєння не для захисту, а для агресії… Цей спадок краще, ніж нічого, але, зрозумійте, система, що створена для агресії, не дуже годиться для захисту.

Згадаю Іловайськ, згадаю взяття в полон наших кораблів Чорноморським флотом РФ - це приклади, коли ми були геть безпомічними в захисті.

Якщо говорити про Іловайськ, то колона російських військ, яка перетнула кордон України, була довжиною 10 км і складалася з 60 танків, більше 300 БМП, близько сотні різних артилерійських систем. Здається, не треба уточнювати, що агресор відразу отримав кількакратну збройну перевагу в регіоні, і у нас посипався благенький фронт. Зараз у нас ситуація краща, але і РФ зараз заввиграшки може кинути в Україну в 10 разів більший десант, щоб, наприклад, дати воду в Крим (за данними ГШ ЗСУ, вздовж кордону України базується 1100 танків, 2600 бойових машин, 1100 артилерійських систем, 360 ракетних систем). Ау, Іловайськ, це було лише 60 танків, а зараз на кордоні з Україною базується… 1100. Так виглядає «чорний лебідь». Проте, я ще нічого не сказала про морській кордон України, де нічого протиставити іншому «чорному лебедю» у вигляді ЧФ РФ.

Хтось може 100 % поручитися, що цього "чорного лебедя" не існує? Навіть казкар Зеленський не може. Тоді, що ми цьому можемо протиставити?

Нічого. Ми зараз не захищені. Отож, про який мир ми можемо говорити, якщо ми не захищені? Про який мир ми можемо говорити, коли у нас слабка позиція?

Проте, є хороша новина і погана-погана.

Хороша полягає в тому, що первинну систему захисту легше вибудувати, ніж армію для агресії, і за 6 років війни ми вийшли на фінішну пряму. Вже в наступному році ми були готові розкрити парасольку захисту.

Погана новина в тому, що останні кроки «зелена» влада повністю заблокувала через відсутність фінансування озброєння. В цьому році в бюджет була закладена рекордна сума, а профінансовано трохи більше нуля.

А тепер розпишу детально, про що я говорю.

Отже, проти бронетанкових колон, що можуть посунути з Рашки, без толку виставляти танки (не вистачить наших танків на російські масштаби), тут корисніші в стократ протитанкові ракетні комплекси «Стугна» (трохи важчий для стрільби з бронемашин чи укриттів) і «Корсар» (легкий, переносний для піхотинця). Поодинокі піхотинці, парами, один з яких нестиме комплекс «Корсар», а інший - двійко ракет, будуть знищувати танки з усіх нерівностей рельєфу і виступів будинків. Для танків ці піхотинці будуть, як горобці, яких не так просто побачити і, тим паче, поцілити. Для наших піхотинців арифметика буде проста: одна ракета – один палаючий танк.

Тому навіть 1100 танків для армії, озброєної «Стугнами» і «Корсарами», -  це не катастрофа, а просто шматок роботи.

Забезпечення української армії цим видом новітньої зброї почалося два роки тому. Інформую: поставлено в армію 300 комплексів «Стугна» та 100 «Корсарів».

Це мало, це дуже мало. Це менше, ніж танків в Рашці.

Проте, в цьому році своїм «вольовим» рішенням Генштаб повністю зупинив закупівлі "Стугни", аргументуючи це тим, що в армії 100% забезпечення «Стугнами». Як так?..

З ракетами ситуація ще гірша. В цьому році жодної ракети не закуплено, хоча минулорічні вже переважно розстріляні. До речі, 80% вистріляних ракет - це уражена ціль. Проте, зараз комплекси в армії без… ракет.

І навіть, якщо зараз режим без вогню... А бути наготові? А тренуватися? Складного в «Стугнах» і «Корсарах» нічого немає, але комплекси в руках новачка не втраплять в ціль. Оператор повинен вести ракету, направляючи її променем. «Стугну» ведеш джойстиком, зображення транслюється на екран і навички потрібні, як гравцю в комп’ютерні ігри. Ракету треба зловити в промінь і чітко тримати під час всього польоту до цілі, ведеш лівіше - піде лівіше, смикнулась рука - піде геть і вже не зловиш. Отож, потрібно «набити» руку. На тренажерах. На полігоні, щоб не було мандражу бою…

І нам треба витрачати на це кошти. Тотальне володіння цими комплексами військовослужбовців збройних сил – це наш захист. Тому армія повинна бути просто завалена: тренажерами, комплексами, ракетами.

Кожен рік КБ «Луч» повинен працювати на повну завантаженість... Однак, в цьому році жодного комплексу і жодної ракети "Стугна" у КБ «Луч» не замовлено…

Друга складова нашого захисту називається керована ракета «Вільха». Для захисту від вторгненню нам треба зброя, що зможе накривати місця переходу бронетанкових колон ворога з походного маршу в атаку. Нагадаю, радянська техніка передовсім гусенична, яка на своїх гусеницях долає останні кілометри до поля бою, і слабке місце російської/радянської системи – місця «розвантаження», а особливо місця розвантаження ешелонів. Для враження цих слабких місць у нас є керовані ракети «Вільха» з чималою руйнівною силою зарядів і дальністю 70 км.

Плюс в тому, що на початку року армія вже отримала 100 ракет за контрактом 2018 року. Однак, мінус в тому, що в 2019-2020-му жодного нового контракту не було ні підписано, ні профінансовано. А 100 ракет – це мало… І відстань 70 км не завжди достатня. Тому КБ «Луч» розробляє ракети з дальністю 130 км - «Вільха М», і вони зможуть накривати місця розвантаження ешелонів на території РФ за масивом окупованої території.

Проте, в цьому році Міністерство оборони не підписало контракт фінансування заключного етапу випробувань, на які потрібно кошти в такій кількості, що зараз пішли на будівництво.... лише одного км дороги між Царичанкою та Дніпром, а саме: 200 млн. грн. НЕ ДИВУЙТЕСЬ, САМЕ СТІЛЬКИ ЗАРАЗ КОШТУЄ 1 КМ ДОРОГИ БІЛЯ ДНІПРА.

Третя складова захисту України– мобільна та далекобійна колісна САУ «Богдана»

Артилерія, як знають українці за досвідом 2014-того року –Богиня війни! Проте мало хто знає, що головне завдання артилерії – подавляти ворожу артилерію і вчасно втікати. Перехоплює ініціативу той, хто мобільніший і далі поцілить.

На кордоні з Україною РФ сконцентрувала більше тисячі артилерійських систем. У нас немає такої кількості. Але альтернативою може стати САУ «Богдана», яка оперативно сама приїде «обробити» місця ймовірного прориву. Бо це єдина САУ на…колесах. Це напрочуд далекобійна гаубіца. Чимала довжина ствола і натівський калібр 155 дав можливість Богдані бити на 35 – 40 км. Навіть улюблена артилеристами гармата «Гіацинт» програє їй в дальності 30 км.

Лише САУ «Піон» б’є далі. Але розроблений «совєтами» для стрільби тактичними ядерними зарядами «Піон» проектувався так, щоб стріляти не по цілі, а в ....потрібному напрямку.

Отже, трійко дивізіонів «Богдани» - це наш шанс в подавленні всієї армади ворожої артилерії. Проблема зараз лише в тому, що вона у нас в єдиному екземплярі, який проїхав під час параду по Хрещатику ще в 2018 році. «Зелені» повністю зупинили реалізацію проекту, вже два роки проект «Богдана» - заморожений.

І нарешті, дійшла до головної зради «зеленої влади» - незахищений морський кордон України. Величезний і повністю незахищений наш кордон від ЧФ РФ. Чорноморський флот Російської Федерації панує біля наших берегів, у нас окупований морський шельф, під супроводом військових кораблів Рашка добуває наш газ і нафту на шельфі під самою Одесою…

Ймовірність атаки і висадки десанту в будь-якому місці узбережжя Азовськогоі Чорного моря дуже висока. Що ми можемо протиставити такому «чорному лебедю»?

Хороша новина в тому, що нам насправді є що протиставити: ракетний комплекс враження морських цілей «Нептун» (300 км дальність). Кожна ракета з гарантією влучання. На есмінець треба три ракети. Але хіба шкода, якщо Чорноморський флот можна загнати за Сочі, в Абхазію. Лише три дивізіони «Нептунів» на чергуванні і, повірте, Чорноморський флот РФ гарантійно, ніколи, навіть пробувати не буде до нас сунутися. Навіть варіант такий теоретично розглядатися не буде. Бо сенсу не буде. Бо інакше будуть дуже показові, видовищні, феєричні та тотальні втрати кораблів у Рашки...

Хороша новина в тому, що «Нептун» пройшов всі випробовування і вже на озброєнні. Погана - фізично його там немає. Заблоковане фінансування виробництва комплексів та ракет в цьому році. Хоча одна батарея «Нептунів» вартує 600 млн. Багато? Але це лише вартість 3-х км дороги, яка зараз будується між Царичанкою і Дніпром.

Один дивізіон (це три батареї) -1.8 млрд. грн. Це багато? Чи є в країні кошти на це? Це здається багато, але, насправді, щоб цьогоріч було профінансоване все перераховане вище, не треба забирати гроші з жодної державної програми, треба лише не виділяти гроші на розкрадання в одному єдиному тендері в програмі «Великого будівництва Зеленського». Мова йде про будівництво шматка дороги на вище згаданій трасі Царичанка-Дніпро, де сума відкатів перевищила все фінансування, яке в цьому році потрібне було для вище перерахованих виробів. І мова йде лише про 30 км дороги, а на інших шальках терезів всі-всі ракетні програми, наш захист.

Я не перебільшую. ПОСУДІТЬ САМІ.

Трохи більше тижня тому відбувся тендер на будівництво шматочка дороги 30 км біля Дніпра, який можна охрестити новітніми «вишками Бойка».

А тепер трохи деталей: цей тендер - це закупівля послуг будівництва 30 км бетонної траси з розв’язками і мостопроводами. Організацію злочину взяв на себе «Укравтодор», що відразу виставив неймовірно "надуту" орієнтовну ціну за послуги - 12 млрд. грн. При чому, з умовами, які обмежують учасників.

Це не пройшло непоміченим. Видання «Наші гроші» проаналізували умови тендеру і зробили висновок, що «Укравтодор» йде на рекорд». Адже, за підрахунками «Наших грошей», «попередники в часи Порошенка протендерили аналогічні 12 млрд. грн. на будівництво майже втричі!!! більшої ділянки - 80 кілометрів цієї ж траси з купою аналогічних штучних споруд і мостів…»

До речі, і переможець той самий…фірма Труханова. Вона тотально перемагала на будівництві доріг і в часи Порошенка, з тою лише різницею, що з вдвічі нижчою ціною.

Якщо порахувати за аналогічними тендерами, скільки можуть коштувати мости і розв’язки, і відмінусувати цю суму від суми, з якою фірма Труханова перемогла на тендері, то виходить один кілометр дорожнього полотна в цих 30 км фірма Труханова буде будувати за 200 млн. грн. З такою ж ціною за кілометр ця фірма перемагала в тендерах будівництва інших ділянок цієї дороги в цьому році. Проте, в часи Порошенка 1 км тієї ж самої дороги ця фірма будувала істотно дешевше - 120-140 млн. грн. Тобто, бачимо чітке зростання вартості робіт по облаштуванню дорожнього полотна на третину. При тому самому курсі долара...

Отож, висновок: тільки відкатів навіть не з усього того будівництва, а з одного тендеру, вистачило би на всі ракетні програми в поточному році.

Але рік закінчується, наш захист залитий бетоном... І навіть, якщо "зелені" - це пєнобєтон, і ця пєна вже сходить. Проте, ми втрачаємо час. Час нам може коштувати дуже дорого...

А артилеристів, ракетників, виробників і розробників, щиро вітаю і схиляю голову. Боги війни!!!

Молодший лейтенант Чорновол Тетяна