Фінансова ізоляція. Чому рішення КСУ нищить міжнародну репутацію України

Упродовж півроку на посаді міністра значну частину часу я приділяв переговорам і угодам з міжнародними партнерами про фінансову підтримку України. Не стану докладно пояснювати необхідність такої співпраці. Скажу лише, що для держави це – критична потреба.

Будь-які спроби стверджувати зворотне, є невіглаством та маніпуляціями. Наведу кілька цифр, аби це було очевидно усім. Цього року Україна отримала $2.1 млрд від МВФ та 500 млн євро макрофінансової допомоги від ЄС. Водночас, відповідно до програми співпраці з МВФ, держбюджет буде виконаний повністю за умови отримання $6.2 млрд запозичень від офіційних кредиторів. Тобто наразі маємо фіскальний розрив у $3.5 млрд, який маємо профінансувати. Країна не може собі дозволити втратити ці кошти. Тож раджу не спекулювати на згаданій темі.

Умови всього цього фінансування відомі, і полягають не тільки в нових реформах, але і в збереженні попередніх досягнень. Їхнім наріжним камінням є зобов’язання України щодо реалізації антикорупційної реформи. Ми активно дискутуємо із партнерами щодо фінансових аспектів. Однак антикорупційні чинники цих угод непорушні.

Будь-яку нашу спробу заблокувати антикорупційні реформи наші партнери вважають чорною міткою. І це – справедливе бачення. Адже ми погодилися на такі умови і ці реформи відповідають запиту українського суспільства. Саме це, власне, дозволило нам досягти сприятливих домовленостей і отримати довіру партнерів.

Однак рішення КСУ порушило цю довіру і, як наслідок, ускладнило нашу комунікацію. Маю підстави стверджувати, що без законодавчого врегулювання цього питання міжнародні партнери заблокують нам усі фінансові угоди.

Нагадаю, що раніше ми домовилися про програму Stand-By з МВФ. Борд директорів Світового Банку затвердив Україні DPL (Development Policy Loan – Позика на політику розвитку), а ЄС – "виняткову" програму макрофінансової допомоги. Наразі ці надважливі для держави здобутки і домовленості – під загрозою зриву.

Маю оцінки керівної ланки Світового банку щодо рішення КСУ стосовно е-декларацій. Там вважають, що Україна порушує свої зобов’язання за DPL. Це ставить під загрозу усі проекти Банку з Україною. Загалом, ідеться про $2,23 млрд .

Якщо оперувати мовою цифр, то ризикуємо цього року втратити два транші МВФ по $700 млн, а також – 600 млн євро в рамках допомоги ЄС і $350 млн – від Світового банку. А наступного – ще $1.5 млрд від МВФ, 600 млн євро від ЄС і $350 млн Світового банку.

До прикладу, вже майже готовий до укладання проєкт із МБРР щодо протидії в Україні COVID-19 обсягом $300 млн у рамках програми "Модернізація системи соціальної підтримки населення України". Переговори щодо підписання заплановані на 16 листопада, а схвалення Бордом Світового Банку – на 11 грудня. Втім, через рішення КСУ ці питання заблоковано.

Прикро, що Україна ризикує втратити як уже погоджене фінансування, так і кошти на продовження чинних програм. А це складає підґрунтя для дострокового повернення коштів, наданих за попередніми проєктами.

Розбудова в Україні антикорупційної інфраструктури – ключова умова усіх міжнародних фінансових програм, починаючи з 2014-го. Тому наразі існує ризик вимог дострокового повернення виділених коштів. Це – близько $10,7 млрд від МВФ і 2,2 млрд євро ЄС.

Як на мене, втрата репутації серед міжнародних партнерів – зависока ціна для України заради кількох дискусійних рішень КСУ. Мусимо усвідомлювати, що підрив довіри матиме тривалий негативний ефект. Це критично впливатиме на усі подальші рішення щодо співпраці з Україною. Тому в наших інтересах досягти внутрішньої згоди якомога швидше.