МЗС дає добро, або де випливає люстрована риба

Закон "Про очищення влади" - один з двох люстраційних законів - в Україні ухвалили ще у 2014 році. Його головна ідея полягала у тому, щоб не допустити на посади у владі високопосадовців часів президента Віктора Януковича, який утік з країни внаслідок Революції гідності.

Особи, на яких поширювалась дія закону про люстрацію, віднайшли додаткові способи для майже стовідсоткового повернення на свої посади.

Незважаючи на те, що певні шляхи повернення на посаду люстрованих уможливлені законом і є легальними, однак існують "схеми" розповсюджені схеми зловживання нормами закону та індульгенція на люстрацію. Серед найбільш улюблених схем - оскарження в судах, отримання посвідчень учасника АТО, перекручування назв займаних посад.

Свого часу призначення екс-прокурора Олега Сергійовича Валендюка головою Служби безпеки України в Києві та Київській області здивувало громадськість. Адже на час Революції гідності Валендюк обіймав посаду заступника начальника головного управління Генеральної прокуратури України. Тож після набуття чинності закону про люстрацію не тільки підпадав під його дію, а й мав би бути звільнений протягом десяти днів. Однак Олег Валендюк зіграв на випередження і одразу подав позов на ГПУ про визнання неправовірними дій, спрямованих на звільнення його з посади. Окружний адміністративний суд заборонив звільняти Олега Валендюка, при цьому ГПУ навіть не намагалась оскаржити рішення суду.

У 2005 році Олег Валендюк допомагав "віджати" (повернути в держвласність) Ахметовську "Криворіжсталь", а в 2006 році займався розслідуванням скандальної кримінальної справи, порушеної за фактом затягування повернення в держвласність ("віджимання") пакета акцій Нікопольського заводу феросплавів (входить в групу "Інтерпайп", підконтрольну бізнесменові Віктору Пінчуку).

26 березня 2016 року Олег Валендюк став одним з організаторів підписання колективного доносу на зам. Генпрокурора Давида Сакварелідзе, фактично на підтримку "діамантових прокурорів".

Список "скелетів у шафі" Олега Валендюка настільки великий, а невразливість настільки очевидна, що мимоволі виникає питання про могутність його покровителів.

Шість років боротьби з прихвостнями Януковича шаленими темпами йдуть коту під хвіст, бо ж маємо генпрокурорку Венедіктову, яка чи то через "кадровий голод", чи то з власних переконань повертає на посади люстрованих прокурорів, при чому не просто повертає, а віддає їм найсмачніші шматки владного пирога.

10 вересня Венедіктова підписала наказ про призначення очільником прокуратури Полтавської області, Антона Столітнього, а вже через 4 дні в Полтаві особисто представляла його майбутнім підлеглим.

Стало відомо, що в МЗС розглядається питання про призначення старого перевіреного кадра режиму Януковича Віктора Майка на посаду Надзвичайного Повноважного Посла України в Туркменістані.

Колись Майко вже відзначився тим, що під час його роботи з дипломатичною місією в Туркменістані, туркмени перестали продавати газ НАК "Нафтогаз" безпосередньо, а поставки туркменського газу перейшли під контроль компанії РосУкрЕнерго. Це сталось не без участі Юрія Бойко, з яким чиновник має тісні зв’язки.

Викликає дуже багато запитань до молодого прогресивного Міністра Кулеби у зв’язку з такими планами, а також компетентності його оточення, в якому присутні такі фахівці з розвідувальної та агентурної роботи як заступник Міністра Єнін, який по суті є головним конфідентом молодого Міністра та радником з чутливих питань.

Елементарний аналіз норм закону про очищення влади засвідчує, що питання про призначення таких осіб як Майко в органах державної влади не може розглядатися навіть теоретично. Закон чітко встановлює обмеження в 10 років для осіб таких як Майко (посаду заступника Міністра закордонних справ обіймав більше року з квітня 2010 року по березень 2014) з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію Президентом Україні В. Януковичем.

Всі добре пам’ятають з яким завзяттям та відданістю Майко проводив брифінги під час Революції гідності із західними дипломатами та представниками посольств, роз’яснюючи, що в центрі Києва зібралися фашистські молодчики та екстремісти. Старання Майка були зрозуміли, передусім він отстоював власні фінансові інтереси та його фактичного патрона О. Тисленка ( одного з гаманців режиму Януковича, з якого перепадали щедрі крихти Майку).

Співробітники представництва Центрального антикорупційного бюро Польщі разом с НАБУ та САП у Гданську затримали трьох осіб за підозрою у корупції та діях у складі організованої злочинної групи, серед затриманих - екскерівник "Укравтодору" Славомір Новак. Він одержував хабарі від фірми "Альтком" за виграші в тендерах на будівництво доріг та розкрадання державних коштів.

За матеріалами антикорупційних органів, схема отримання коштів така: Славомир Новак створював в Польщі підприємства, які в подальшому компанія "Альтком" - повинна була викупити по 300-350 тисяч євро. Таким чином, керівник Укравтодору відразу легалізував корупційний капітал в Польщі.

Майко разом зі своїм поплічником Володимиром Петруком, який у 2005-2006 роках обіймав посаду заступника голови "Нафтогазу України" робили спроби через підконтрольну фірму "Інтербудмонтаж" займатись реалізацією інфраструктурних проектів на ринку Туркменістану, але зазнали фіаско.

У червні 2019 року Кабінет Міністрів погодив кандидатуру Михайла Бно-Айріяна на посаду очільника Київщини.

Михайло Бно-Айріян працював на уряд Миколи Азарова, його кар’єра тісно пов'язана із екс-головою МЗС часів Януковича Костянтином Грищенком.

У час, коли Грищенко був послом України в РФ (2009-2010 рр), Михайло Бно-Айріян працював у посольстві України в Росії: спершу третім, а згодом і другим секретарем.

А після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року Грищенко отримав посаду міністра закордонних справ в уряді Миколи Азарова.

Тоді Бно-Айріян також повернувся до Києва – і аж до 2014 року працював на різних посадах в МЗС і в апараті віце-прем'єр-міністра Костянтина Грищенка.

А ще, Михайло Бно-Айріян – одногрупник Дмитра Разумкова – голови партії "Слуга народу". Вони разом вчились у Київському інституті міжнародних відносин.

За часи його роботи чиновників В. Януковича Міністерство закордонних справ України перетворилось з органу державної служби на корупційний орган, в якому відбувались події, що цілковито дискредитували дипломатичну службу. Були запроваджені окремі такси за омріяні посаді. Цифри у прайсі були різні., в залежності від того, що хотів дипломат: працювати в центральному апараті в столиці, або якомога швидше виїхати за кордон. Чим топовіша була країна – тим дорожче.

Сподіваємося, що залишки професійних квадрів в Офісі Президента України, СБУ,СЗРУ (хоча це на випередження мав зробити делегований ними представник Єнін), проаналізують пропозиції Міністра Кулеби та вкажуть йому на їх абсурдність та й просто невідповідність українському законодавству. А то з таким підходом Кулеба молодший незабаром відправить в тихе посольське гніздечко друга Кулеби старшого Анатолія Дроня, який, будучи першим заступником Міністра закордонних справ в 2003-2005 роках, також заперечував та клеймив позором Майдан часів Ющенка.

Ще будучи кандидатом в президенти Володимир Зеленський обіцяв привести разом з собою у владу "нові обличчя" і навіть пропонував виборцям долучитись до підбору кандидатів на високі державні посади. Але виявилось, що у владі опинилися чиновники часів президента Януковича та Петра Порошенка.

Є валика надія та сподівання, що Володимиру Зеленському все ж таки вдасться дотриматись своєї обіцянки, а не допускати у владу корупційних чиновників без моральних та професійних якостей.