Про арешт Морпіха

Тільки що говорила з Морпіхом, комбатом 37 батальйону Павлом Лановенко, якого сьогодні заарештували в Краматорську. Набрала, чесно кажучи, не чекаючи, що він відповість. Але повезло. Телефон зараз мають забрати. Але ми трохи поговорили.

Ця історія почалася 4 дні тому. На позиції комбат, а Морпіх - командир батальйону, який зараз знаходиться під Донецьким аеропортом, побачив бійця в неадекватному стані. Командир сказав підлеглим, щоб не бачив це тіло на позиціях. Той не приховував і зараз не приховує, що приймав наркотичні речовини. Після розмови з бійцем Морпіх продовжив оглядати позицію. Наступного дня йому доповіли, що той боєць погано почувається. Його відправили в лікарню Авдіївки. Там вирішили перевезти далі. По-моєму, в Покровськ. Можу тут помилитися, куди саме перевезли бійця. Там виявили, що у нього відбита селезінка. І він заявив, що це його побив комбат. Підключилися ДБР та прокуратура.

"Сьогодні мене в телефонному режимі викликали в ДБР в Краматорськ, - говорить Морпіх. - Я приїхав сам. За мною нікого не посилали. Після розмови із слідчими ДБР я сам поїхав в суд - мені повідомили, що відбудеться засідання. І я на нього прибув. Воно було недовгим. Свідки, яких питали про все, що сталося, не бачили нашої розмови на позиції. Вони так і сказали, що не бачили ніякого побиття. Але рішення, як мені сказали потім присутні у суді, було вже спущено зверху. І мені, людині, яка добровільно прибула на суд, дала свідчення, винесли рішення: 30 діб арешту. Бо, мовляв, я можу втікти. Скажу більше. На батальйон ці дні тиснуть. Приїжджали з Києва і питали не про ситуацію, яка стала приводом для справи, а про мене особисто: на чому їжджу, з ким, де живу..."

Всі, хто знають Морпіха, страшенно обурені ситуацією. Друзі вже знайшли йому адвоката, з яким завтра Павло Лановенко підпише контракт, передасть копію справи. І він подасть апеляцію. Дякую Сергей Тютюнник  за миттєву реакцію.

Крім того. Нагадаю командуванню армії: 6 грудня, осьо, три тижні тому, комбат отримав високу державну нагороду - орден Данила Галицького. Так, може, визначіться: він герой, якого цінує держава, чи незручний воїн, якого терміново треба закрити під варту?

Морпіх шуткує. Але відчувається, що нервує і ошелешений тим, що сталося.

Я декілька разів перепитала Павла: ти його бив? Вдарив, хоча б раз? Він твердо сказав: пальцем не чіпав. Морпіху я вірю. Бо бачила, як він спілкується із своїми бійцями, як до них відноситься, з якою спокійною повагою до нього ставляться старші за віком бійці. І що - слово наркомана важить більше, ніж репутація добровольця, який з 14 року захищає Україну? До речі, завтра будуть всі аналізи цього "постраждалого".

Сподіваюся, рішення суду буде відмінено. Не потрібно дратувати активну частину суспільства і армії. Не грайтеся з цим.

Виявилося, у мене навіть не має спільного фото з Пашею. Я тільки фотографувала. Тепер маємо зробити знімки разом!

Павло Лановенко