Пращур українського театру

Вертеп. Самобутнє явище Nашої національної культури. Це не просто складова колядницьких святкувань, це цілий культурний пласт. Роль вертепу в українській культурі схожа на роль дель-арте в культурі італійців чи роль кабукі в японській.

Прийнято вважати, що вертеп виник в ХVІІ ст., втім польський етнограф Еразм Ізопольський під час своєї подорожі Київщиною згадує вертепну скриньку з написом, що свідчив про її виготовлення у 1591. Вочевидь витоки вертепу слід шукати у культурі скоморохів княжих часів.

Іван Франко (мабуть найвідоміший «вертепний» дослідник) стверджує, що він (вертеп) виник як явище світське, а не церковне. Тож, не дивно, що перші заборони вертепів датуються царюванням Петра І, а наступні - катерининською епохою  та часами більшовиків. Прийнято вважати, що вертепні сюжети обмежені біблійними подіями, але це не так. За козацької доби, наприклад, був популярний вертеп «Запорожець». Козак взагалі став одним з головних вертепних героїв, навіть сюжетів на біблійну тематику. А серед головних негативних персонажів вертепу на рівні із Чортом і Смертю фіксують Москаля, Жида і Цигана. Останній навіть інколи набуває вікових модифікацій під назвами Старий Циган та Циганчук. В деяких вертепах цигани взагалі замінюють собою чортів. То були славні часи, далекі від політкоректності. 

Вертеп досить рано перейшов з лялькового формату в «живий». Тож у корифеїв вітчизняного театру була широка грядка народних попередників. Український театр має корені саме в вертепі.

Більше в моєму особистому телеграм-каналі: https://t.me/NKruk