ЯК СТАЮТЬ ОРБАНАМИ
Орбан давно став європейським символом антиліберальної контрреволюції. Після доби захоплення ліберальною демократією, ринковими реформами та "поверненням до Європи", Угорщина першою здійняла бунт проти наслідування Заходу. Орбан перший відчув, що наслідувати і копіювати успішні демократії – шлях до розчинення маленької угорської нації у космополітичній Європі.
Його бунт проти Брюсселю дуже нагадує демарш де Голля 1960-х років, який сягнув свого піку у кризі "порожнього крісла". Орбан відчув, що в Європі націй, в якій зберігається конкуренція ідеологій, цінностей, історичних наративів, в Угорщини є шанс стати одним з центрів впливу. В ліберальній Європі, де важать лише права людини та level playing field в економіці, все найбільш талановите, конкурентоспроможне, амбітне просто переїде у розвинутіші країни. І тому почав гру "Ідентичність проти свободи". Так Будапешт став європейською столицею антиліберальної демократії, демократії як самозахисту нації від європейського плавильного котла.
Втім наразі мало хто пам'ятає, що в юності Орбан був лібералом, антикомуністом і вчився в Оксфорді за стипендією Сороса. Ба більше, 1992 року партія FIDESZ на чолі з Орбанам вступила до Ліберального інтернаціоналу, членом якого була до кінця минулого століття.
Але згодом Орбан зрозумів просту істину: ліберальна демократія добре працює, ЛИШЕ коли виборці ухвалюють СВІДОМІ рішення. А таких виборців, на жаль, майже завжди меншість. По-суті, цю проблему сформулював ще Черчиль: "Найкращий аргумент проти демократії – 5-хвилинна розмова з пересічним виборцем". І це було сказано про британського виборця – електорат найстаршої демократії в світі! Те, що робиться в голові пересічного українського виборця, може занурити у безпросвітний смуток будь-якого інтелектуала...
Чим більше я читаю коментарі під моїми постами, тим більше розумію трансформацію Орбана з ліберала в автократа. Бо вхідний квиток до ефективної демократії – розуміння сутності суспільної дискусії. Поінформованість суспільства та домінування раціональності над емоційністю. І готовність до компромісу та пошуку спільного інтересу, а не сприйняття опонентів як ворогів.
Коли майже рік тому я написав, що "титан важко хворий", маючи на увазі США, направду я не відкрив Америку. Я на той час вже прочитав "Шлях до несвободи" Тимоті Снайдера та "Як вмирають демократії" Левітского та Зіблатта, кілька десятків статей про причини занепаду ліберальної демократії, звіт Freedom House, який свідчив що свобода в світі відступає півтора десятиліття поспіль, та годинами обговрював цю тему з колегами по Центру конституційної демократії Індіанського університету. В Україні це сприйняли як "зраду".
Коли вчора я написав, що Україні слід дивесрифікувати свої геополітичні союзи, бо Америка увійшла в кризу, нечувану від часів громадянської війни, доморощені експерти побачили в мені ледве не провідника путінських наративів. Проблема в тім, що я давно не читаю російські ЗМІ, і знаю про "путінські наративи" здебільшого з англомовних академічних книжок.
Знову ж таки на думки про потребу диверсифікувати наші геополітичні ризики мене наштовхнуло блискуче дослідження американця Стівена Холмса та болгарина Івана Крастєва "The Light That Failed: Why the West Is Losing the Fight for Democracy", яке переконливо свідчить про повернення світу до ідеологічного та геополітичного розмаїття. Що в свою чергу підтверджує тезу патріарха американської дипломатії Генрі Кіссенджера, викладену ним у "Світовому порядку" ще 2014 року. А теза про "приголомшливий удар по демократичному іміджу США", який заподіяв штурм Капітолію, – це не теза RT, а заголовок свіжого аналізу у New York Times. Такий от "путінський наратив"...
Але навіть інтелектуальний сегмент українського фейсбуку, як виявилось, досі нерідко розуміє світ у системі координат холодної війни, в який світ був поділений між "Росією" (тобто СРСР) та США як лідером ліберального світу. І можна було визначатись лише або або (хоча уважне прочитання історії свідчить, що кожне правило передбачає винятки, яким був зокрема фінський кейс).
І це ті, кого в цій країні цікавить політика, які читають книжки і справді люблять Україну! А не типові глядачі лідера українського youtube – "Валентинки" від SILIRADA. Сліпці, що ведуть сліпців до прірви...
На фото: юний Орбан закликає "русских" прибиратись додому з Угорщини наприкінці 1980-х.
