Як модернізувалася російська пропаганда

Більшість із нас сприймає термін "російська пропаганда" як щось ідентичне до максимально примітивних сюжетів центральних російських каналів про "розп'ятих хлопчиків". Дехто її асоцією із продукцією проросійських політиків в Україні, яка щоденно виготовляється для медіа-ресурсів, що належать цим політикам.

Але не треба тішити себе ілюзіями, що за 7 років росіяни не зробили жодних висновків, не модернізували підходи та не навчили цим модернізовним підходам своїх українських партнерів. "Російська пропаганда" - це вже давно не "розп'яті хлопчики" та інформаційний нахрап. Це дещо значно тонше.

Найголовніше, що вивчили росіяни - у власних інтересах треба використовувати все. Навіть таке, що теоретично не відповідає їхнім потребам, але може вивести на нову аудиторію.

Ну і найголовніше. Цілі такої пропаганди можуть бути не настільки прозорими. Як правило, це не бажання "перепрограмувати" політичні уподобання. Це просто часто неможливо. Але для вирішення певних задач цілком може підійти і просто свяння зневіри та апатії.

Класичний приклад - інформаційна кампанія по російській вакцині. Я думаю, що треба бути сліпим та глухим, аби не помітити її активне просування в Україні. Інформаційні ресурси, орієнтовані на одного з лідерів ОПЗЖ, зранку і до ночі повторюють тезу про необхідність закупівлі у Росії легендарного "Супутника".

Для РФ цей "Супутник" уже давно більше ніж вакцина. Вони тому і оголосили про його створення задовго до завершення випробувань, бо їм треба було стати першими у світі, аби використовувати це як інструмент впливу на інші країни.

Але як довести необхідність закупівлі вакцини, яка не пройшла усі необхідні випробування, не рекомендована міжнародними структурами та щодо ефективності якої дуже багато суперечливої інформації?

Дуже просто. Перший етап просування цього "продукту" - пропаганда зневіри. Все погано, вакцини у нас немає і не буде, все розвалено. Одна надія - на Сонцесяйного Путіна, який подарує нам Вакцину! Але цей висновок не обов'язково має звучати у тезах. У більшості випадків досить самої зневіри. "Нас зрадили, вакцину не дали і не дадуть, ми усі помремо і т.д. і т.п."

Всього цього - цілком досить і у тезах, які зараз поширюють "нормальні" українські опозиціонери із євро-атлантичною орієнтацією. Навіщо їм це потрібно - зрозуміло. "Пнути" владу, аби спробувати вичепити пару балів рейтингу. Не більше. Але весь цей інформаційний шум радо використовується російською пропагандистською машиною, і от уже на центральному ТБ Росії показують лідерів лібарально-проєвропейської опозиції, які розказують про "провал вакцинації". Показують із однією метою, аби обиватель засвоїв: надії немає. Ну а вже потім на сцену виходять лідери ОПЗЖ, які доводять: ні, надія є. От у нас її цілий мішок.

І чому б не повірити цим шановним і солідним людям? Хтось згадає про них щось погане? Про Бойка, приміром, який не сходить з екранів патріотичних медіа? Про Льовочкіна? Хтось ще про нього щось пам'ятає? А Медведчук? Багато зараз про нього негативу? Весь, який є, він сам собі створив позовами щодо книг. І результати цього теж очевидні. Подивіться на рейтинги.

Просте "мочилово" - це, звісно, добре, але може варто нагадати, що ніхто Україні у вакцині не відмовляв, і зараз у всьому світі її нестача. І яка би ситуація не була в Україні, кидатися в обійма "Супутника" - це не спосіб вирішення проблеми.

Ні, ну серйозно. В Україні - надпотужна інформаційна кампанія за цей самий "Супутник", то може усім політикам і всім іншим, кому це не подобається, об'єднатися у протидії цій кампанії? Використати відповідні медіа-майданчики. Розібратися з ситуацією. Повідомити про ризики відповідного впливу. Я розумію, що потреба цього не очевидна, бо для декого ОПЗЖ - це вигідні "попутники" та потенційні прекрасні спаринг-партнери у політичному протистоянні. І Росія це розуміє. На цьому, власне, і заснована їхня пропаганда. І це вже давно не "розп'яті хлопчики".