Економічна модель для України. ч.3

         Скажу відразу: вся наша біда і горе - не від економіки, вона є наслідком. Причина ховається у політичній системі, яка з боку можновладців генерує антидержавницьку політику і нечуваний рівень корупції. Хоч як би ми не мріяли про наше щасливе майбутнє і зростаючу економіку, але ж доки буде існувати ця потворна система, яка гарантує прихід у владу кримінальних політугрупувань, нічого в цій країні мінятися не буде.
         Тому те, про що я зараз говоритиму, в умовах тіньової держави - мертве і непідйомне. Лише змінивши політичну систему, можна сподіватися на позитивний результат. А змінити її цілком можливо, причому дуже швидко. Потрібно лише прийти на виборчі дільниці і проголосувати не за тих, хто нас цілодобово обкрадає, не за їхніх дітей і коханок, а за мудрих, щирих і фахових патріотів України.
         Розумію, що для багатьох – це складна задача, …саме в тому і наша проблема, бо багато хто живе в реальності, яку їм намалював телевізор. Але ж, будемо сподіватися, що наступні парламентські вибори покажуть нам інший результат і ми побачимо у Раді і в Кабміні тих, хто знає і вміє.
         Власне кажучи - для них і пишу, може згодиться))
         Отже, перш ніж почати цю дуже цікаву розмову, нам потрібно чесно відповісти на питання: що ми хочемо бачити на горизонті, до якого нам ще потрібно дійти? Гадаю, що багато людей зі мною погодяться, що у ракурсі нашої уваги повинні опинитися орієнтири на створення процвітаючого, справедливого та стабільного суспільства.
          І тут замало застосування лише антикризового управління та комплексу стабілізаційних заходів. Держава повинна ставати «більшою» та активною, тому її роль слід переглянути. Тим більше, що на сьогодні інститут держави поки ще залишається найкращим інструментом для узгодження конфлікту інтересів в межах суспільства.
         Ми маємо прагнути будувати «державу загального добробуту» із кращою системою регулювання, зокрема для фінансового сектору та кращою промисловою політикою. Тому важливо, щоб Україна не теліпалася у хвості за лідерами і не копіювали бездумно інші моделі, а враховуючи їх, використовувала найкраще і оминала програшне.
         Про комуністичну модель економіки ми навіть і не згадуємо, тому шанувальників тотальної націоналізації і перерозподілу вже награбованого, я мабуть дуже розчарую. Проте капіталістичну модель, але адаптовану до наших реалій, ми цілком сприймаємо.
        Згідно з висновком, який зробив видатний економіст світового рівня Ха-Юн-Чанг: світ відмовляється від вільного ринку і все більше країн переходять до моделі регульованого капіталізму. Саме в цьому я бачу реальний для нас шанс виповзти з болота тривалого занепаду.
         Отже, нам потрібно змінити існуючу економічну систему і забезпечити економічне зростання. Досить експериментів над нами, досить забезпечення господарів великих корпорацій і політиків надприбутками за рахунок нашого добробуту.
         Як би зараз не волали шанувальники економічного безладу, під назвою вільний ринок, скажу дуже неприємну для них річ Нам потрібна нова соціально орієнтована модель економічного розвитку, де найвищою цінністю буде людина.
        Ми відмовляємося від моделі, яка забезпечує свою життєдіяльність шляхом отримання прибутків від експорту сировини, а потім проїдає їх через корупційний перерозподіл значної частки ВВП.
        Ми відмовляємося від моделі, при якій знищуються галузі промисловості, а влада за безцінь роздає держпідприємства своїм друзям.
        Ми відмовляємося від моделі, яка штучно умертвляє Енергоатом, в угоду «зеленці» Ахметова, В той час, коли Енергоатом може забезпечити дешевою електроенергією і населення, і промисловість,
        Нам не потрібна економічна модель, яка замість того, щоб реформувати вугільну галузь, намагається через мутну приватизацію остаточно її знищити. Яка перетворила аграрний сектор в гарячий цех з виробництва соняшника, угроблюючи наші чорноземи. При цьому все, починаючи з часнику і закінчуючи яблуками, нам везуть з Китаю, Індії, Голландії и т.д.
        Ми розуміємо: якщо держава не почне, використовуючи антимонопольне законодавство, контролювати ціни, з урахування собівартості товарів, то ціна, яка формується за змовою оптовиків нас остаточно роздягне. А відсутність систем стандартизації та ефективного контролю нас гарантовано буде забезпечувати отруєними продуктами харчування і вбивчими медикаментами.
         Ліберальна, неоліберальна чи приватно-корпоративна модель, як показало життя, в умовах тіньової України працює на інтереси лише кримінальних картелів, тому – це точно не про нас. Я переконаний, що нам слід зробити свій мікс з економічних моделей, які вже показали себе успішними.
         З соціал- демократичної моделі потрібно взяти розвинуту систему соціальної підтримки, регулювання трудових відносин на національному рівні. В цій моделі частка держбюджету в ВВП перевищує 50%. Така модель притаманна для Канади, Ізраїлю, Швеції.
         З Азійсько-тихоокеанської моделі (Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур) нам необхідно перейняти експортну орієнтацію економіки та орієнтацію компаній на довготермінову перспективу. Дуже важливу роль в зростанні добробуту населення відіграє вплив на суспільне відтворення людського фактора, наявність високоінтегрованих форм швидкого економічного зростання, в яких держава всіляко підтримує вітчизняні компанії.
        Нема потреби до молекул розбирати майбутню економічну систему, та це і не є моєю метою. Єдине підкреслю: неухильно зміцнюючи свої економічні позиції, країна гарантовано підсилює і свої політичні позиції на світовій арені
Вважаю, формату концептуального бачення буде достатньо для того, щоб показати головні пріоритети соціально-економічної трансформації.
        Пропоную дуже в скороченому вигляді ознайомитися з головними, на мій погляд, стовпами майбутньої моделі економічного розвитку країни:
        1. Підсилення державного втручання в економіку. Держава, в першу чергу стає стабільним акціонером у промислових галузях, гарантуючи політику довгостроковості компаній, що суттєво оживить соціальні програми. Ліквідація монополій, перегляд методики формування цін і тарифів у паливно-енергетичному і житлово-комунальному секторах
        2. Порядок в кредитно-банківській сфері. Удосконалюється дія каналів трансмісійного грошово-кредитного механізму, через відмову від його централізації. Зводимо нанівець практику поповнювання капіталу державних банків за рахунок держбюджету. Створюються умови для збільшення державних та приватних вкладів в передові галузі економіки. Запроваджуються програми прогресивного оподаткування, тобто підвищення податків для більш заможного прошарку суспільства. Це тільки видима частина айсбергу, потрібна глибока реформа складових фінансової системи, як фіскальної, так і банково-кредитної, з урахуванням вимог економічної моделі розвитку.
       3. Перед легкою промисловістю і аграрним сектором ставиться амбітне, але ж цілком реальне завдання повного забезпечення населення України якісними товарами народного споживання і продуктами харчування. Держава створює умови для участі в цьому процесі бізнесу, використовуючи можливості кредитно-банківської системи і виступаючи гарантом недоторканності приватної власності та дотримання закону всіма учасниками ринку.
        4. Окрему роль в економіці майбутнього треба віддати переробній промисловості. Економіка країни, яка експортує сировину, а потім за валюту купує товари, зроблені з цієї сировини, приречена.
        5. Запускається система стандартизації, переглядаються норми і розцінки на всі види робіт і послуг. Ці заходи дадуть можливість народу купувати якісні їжу і товари, а виробникам отримувати справедливу оплату їхньої праці.
        6. Тяжка промисловість, машинобудування, видобуток корисних копалин - в цих галузях держава буде виконувати роль стабільного акціонера. Такий підхід забезпечить країні потужний виробничий потенціал, захистить галузі від втручання мафії.
       7. Галузі стратегічного значення: енергетична, фармакологічна, воєнно-промисловий комплекс повинні бути державними. Держпідприємства можуть бути успішними, але ж для цього потрібно створити певні умови. І в першу чергу здійснити не фейковий, а реальний антикорупційний контроль, наприклад, як в Китаї.
        Всі розмови, наприклад, про нерентабельність шахт – є казкою для дурнів. Вугільна галузь завжди була рентабельною, хоча прибутковість окремих шахт була різною, навіть були і такі, які працювали в мінус. Проте, в цілому галузь стійке демонструвала дохідність. Більш того, вугільне міністерство мало свій фонд для подолання надзвичайних ситуацій і компенсацій для неприбуткових шахт, він формувався з прибутку від реалізації вугілля.
        8. Повна зайнятість населення з високим рівнем життя і широким масштабом соціальної політики в якості головної і незмінної мети економічної моделі розвитку.
       9. Інноваційна політика України, пріоритетом якої має бути підвищення технологічного рівня експорту та якості вітчизняної продукції. Це необхідно для забезпечення конкуренції з імпортованими товарами не тільки за ціновими, але й за якісними характеристиками.
       Головне завдання державної регуляції ринкового господарства полягає в установленні справедливих правил гри. Не втручання у вільне ціноутворення, але обов’язковий і жорсткий контроль за виконанням антимонопольного законодавства. Держава не диктує підприємцям, що і як виробляти, але зобов’язана захищати внутрішніх виробників від іноземних конкурентів і орієнтувати промисловість на забезпечення громадян всіма необхідними товарами і продуктами.
        У нас нема іншого шляху, крім шляху зміцнення нашої економіки, але ж це потрібно робити на системному рівні. Економічна політика України повинна бути орієнтована на розвиток промисловості, це той детонатор який згенерує процес нечуваного економічного зростання і різкого підвищення життєвого рівня населення. Так, це не єдине, чим потрібно займатися, думаючи про економіку, але ж починати потрібно з цього.
       Підвищення рівня життя населення цілком залежить від кількості побудованих заводів, фабрик, шахт, створених IT-компаній, тощо… Тому що саме вони створюють додаткові робочі місця, а ті своєю чергою гарантують надходження до місцевих бюджетів.
       Формування галузей промисловості гарантує розвиток технологій, без яких вироблена продукція не може бути конкурентною. Розвинута промисловість дає великі шанси малому та середньому бізнесу, який базується на наданні послуг великим компаніям. Принципово: виробничий сектор, як і раніше, має життєве важливе значення.
       І головне, нам потрібно будувати таку економічну систему, яка б розкривала в українцях найкраще, а не найгірше.
       На завершення зазначу, що дуже важко в такому стислому вигляді розкрити всі деталі економічної трансформації, яка насправді є надзвичайно складним соціально-економічним феноменом, тим більш в умовах сучасної України. Розумію, що у економічно активних громадян будуть питання, тому я готовий до дискусії, з вдячністю сприйму слова як підтримки, так і аргументованої критики.
На цьому все, економічний екскурс прибув у свою фінальну точку. Думаймо і діймо!