Росія 100 років не піде із Донбасу

          "Російські війська мають піти з Придністров’я…" -  як заклинання майже щодня повторювала новообрана Президент Молдови Мая Санду. Говорила дуже впевнено, тому навіть здалося, що не за горами потужна атака (військова, дипломатична, інформаційна тощо), наслідком якої буде втеча російських солдатів до Ростова і Воронежа.

  На що Президент РФ Володимир Путін відповів: «Як тільки назріє відповідна обстановка», а глава МЗС Росії висловився простіше - коли будемо вважати за потрібне…

  Й на цьому запал М. Санду закінчився, вона потроху почала забувати цю тему, а навпаки перейшла до налагодження економічних стосунків із Російською Федерацією.

  Це я до того, що вона рекомендувала нам врахувати досвід Молдови у розв’язанні (чи нерозв’язанні) ситуації (нічого собі «ситуація» - повномасштабна війна) на Донбасі.

  Й таки так. Ми маємо засвоїти, але лише те, що Росія піде з Донбасу, коли захоче. І при цьому окупанти не будуть порушувати мінські домовленості навіть тоді, коли залишаться на Донбасі після місцевих виборів.

  Адже, якщо уявити, що якимось чином щось схоже на вибори відбудеться в окупованих населених пунктах Донбасу, Росія все рівно не піде звідти. А підставою для цього зазначить пункт 9 Комплексу заходів щодо виконання мінських угод:

«Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку уряду України у всій зоні конфлікту… має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання…»

  Росія буде вирішувати, коли в Україні настане «всеосяжне політичне врегулювання», як у Молдові – коли «назріє відповідна обстановка».

  Тому така «політична іграшка», як «мінський майданчик», потрібна у першу чергу РФ, хоча найбільш захоплено там граються сивочолі українські політики. Єдиний Леонід Кучма зрозумів, що то не для «дорослих» людей і не для серйозних результатів.

  Російському Придністров’ю – майже тридцять років, російській окупації Донбасу – майже сім. Але рахувати нам усім – у напрямі ста.