Як СБУ перетворили на політичну прислугу

ЦРУ та ФБР, МІ-5 та МІ-6, Моссад – це спецслужби, за назвами яких легко впізнаються провідні країни світу. Сильна спецслужба – сильна держава. Цей принцип підтверджений численними конфліктами та політичними стресами ХХ-ХХІ століття. І навпаки слабкі силові структури нездатні захисти державу від зовнішньої агресії, диверсій ізсередини, розколу, іноземного впливу. Все це на собі відчула Україна зі слабкою СБУ під каблуком політиків.

Служба безпеки України є прямим спадкоємцем КДБ УРСР. У 1991-92 рр. вона набула національних рис і нових функцій: контррозвідка, боротьба з тероризмом, оперативно-розшукова діяльність, боротьба з оргзлочинністю, захист держтаємниці та боротьба з корупцією.

Було задекларовано, що нова спецслужба позбудеться радянських ідеологічних та політичних завдань. Але на практиці сталося інакше. Кожен новий президент намагався використати СБУ для своїх політичних цілей, боротьби з опонентами, ліквідації неугодних. Таким чином зі спецури зробили іграшку в руках політичного класу.

Першим главою національної спецслужби став кадровий офіцер КДБ, який в радянський час займався зокрема й боротьбою з націоналізмом, - генерал Євген Марчук. Був би парадокс, якби це не було системним явищем. Адже СБУ виявилася (і по сьогодні лишається) просякнута радянськими і російськими агентами. Наче стара шафа з термітами, які точать її зсередини. Цей орган ніколи не знав люстрації і масштабних кадрових чисток.

У розпал дострокових президентських виборів 1994-го року Леонід Кравчук вирішив посилити свою команду силовиками, щоб здолати конкурента Леоніда Кучму. Марчука раптово призначили віце-прем'єр-міністром. А фактично – доручили керувати урядом. Втім, влада першого тріскалася по швах, а політичний вітер дув в інший бік.

Марчук вирішив не допомагати потопаючому і злився до Кучми. Після перемоги останнього отримав нагороду за підтримку – офіційне призначення головою уряду з дуже серйозними повноваженнями. Тоді Марчук розвернуся настільки, що Кучмі стала тісно перебувати разом з ним на владному Олімпі. Прем’єра відправили зі скандалом у відставку. А Кучма заходився підтискати спеців під себе.

За його влади керівництво СБУ радикально змінювалося п’ять разів. Нікому не дозволялося довго засиджуватися. Знаково, що тепер керівниками служби ставали максимально лояльні та контрольовані президентом люди. Наприклад, генерал з проросійськими поглядами Леонід Деркач. Його Кучма знав ще з часів роботи на заводі «Південмаш». Той був начальником 1-го відділу і виявляв антирадянський елемент на спецпідприємстві.

В часи Деркача, 1999-го року, за сумнівних обставин в ДТП під Борисполем гине основний конкурент Кучми на виборах – національно-патріотичний депутат В’ячеслав Чорновіл. Син політика провів розслідування і пізніше заявив, що це було операція спецслужб.

А потім вибухнув скандал із плівками диванного майора Мельниченка. Із них країна дізналася, що Кучма наказував СБУ тиснути на медіа, залякувати журналістів, паскудити політичним опонентам. Робота малопов’язана з держбезпекою, чи не так? Піком цього трешу стала участь СБУ у розробці вбивства Георгія Гонгадзе.

Далі був Віктор Ющенко. Який думав бути хитрішим і порішати із силовиками. У розпал передвиборчої кампанії 2004-го року його запросили повечеряти з головою СБУ І.Смєшком і заступником голови В.Сацюком. До борщу і пампушок подавали діоксин, який замість виборчого туру ледь не відправив Ющенка у тур небесний.

Він став боятися спецслужб, як вогню. Як президент, спробував послабити вплив СБУ в країні. На керівні та відповідальні посади почали приводити людей поза силового блоку: кон’юнктурних політиків, дипломатів та просто пройдисвітів.

Тому Януковичу, який прийшов слідом, було нескладно добивати ослаблену і непрофесійну спецслужбу. Безпеку нації доручили (!) бізнесмену, керівнику проросійського медіхолдингу, якому швидко причепили генеральські пагони, В.Хорошковському. Він почав реформи: професіоналів скорочував, патріотів виганяв, а шалені кошти з держбюджету спрямував замість розвідки на створення в СБУ віп-салону для відпочинку та розваг.

Але це був тільки початок. За ним, по черзі, службу очолили громадяни Росії, кадрові кремлівські шпигуни Калінін та Якименко. Стало зрозуміло, що СБУ зливають остаточно, як і Україну. В той час російська спецура отримала доступ до всіх безпекових секретів країни. Що з успіхом використала пізніше під час анексії Криму та війни на Донбасі.

2014-го Турчинов і Порошенко знову посадили до СБУ дипломата Наливайченка і поставили йому завдання повернути Крим, Луганськ та Донецьк. Вся його діяльність завершилася гучним провалом.

У перші дні створення сепарстану в Луганську він прибув у місто із загоном Альфа та військовими, але розблокувати місцеві СБУ та раду не зміг. Штурм, нібито, зірвався через місцевих комунальників (!), які не дали добро, бо була загроза техногенного характеру. Та мєнтів, які не змоги евакуювати населення прилеглих будинків.

В Криму не було навіть такого цирку. Там 90% сбушників одразу вдягли російські мундири і відмовилися виконувати накази Києва.

Лише з 2015-го року у знекровлену спецслужбу почали повертатися реальні військові та силовики. В СБУ головував кадровий офіцер Василь Грицак. Він очолив Антитерористичну операцію на Сході. Дійсно провів кілька успішних заходів контртерору по країні. Але і зашкварів не уникнув.

За рік до виборів президента він організував спецоперацію з інсценування вбивства російського журналіста А.Бабченка. Цікавою казочкою надурили весь світ, хоча ніяких серйозних затримань не добилися. А от рейтинг Порошенка дещо підняли. При цьому прогавили брутальні вбивства білоруського журналіста П.Шеремета, російського топ-політика-перебіжчика Д.Вороненкова, ряд серйозних терактів.

У розпал виборчої президентської кампанії Порох пустився дна і наказав спецслужбі кинути всі сили на боротьбу… із Зеленським. Замість вишукувати російських терористів чи проводити контроперації на фронті, сбушники день і ніч слухали та видивлялися Зелю. Щоправда, окрім купи малограмотних розмов 95-квартарлу ніякого компромату не нашукали.

Коли у владу вперся Зелений, то почав робити рівно те, що й папєрєднікі. Виганяти професіоналів, а замість них ставити друганів-кварталівців та однокласників. СБУ очолив продюсер гумористичних шоу, бізнесмен І.Баканов.

Закатавши рукава, лейтенант запасу Баканов почав прислужувати клоуну. СБУ взялося за переділ фінансових потоків, кришування нелегального бізнесу, полювання на терористок-– Федину та Звіробій. Вони по приколу, записали глузливе відео про Зелю. За це ледь не отримали держзраду. При цьому СБУ забуло, що у Баканова дружина – росіянка, а сам він має активний бізнес в оффшорах. Останній скандал у відомстві взагалі на голову не налазить – заступники СБУ почали замовляти одне одно у кілера зі спецпідрозділу Альфа.

За таких обставин нічого хорошого для держбезпеки прогнозувати не варто. Якщо терміново не реформувати Службу безпеки України, вона остаточно перетвориться навіть не на обслугу правлячого класу, а на політичну повію.

Тому першочергово потрібно:

А) деполітизувати СБУ. За будь-яких умов вона має знаходитися поза внутрішньополітичних розбірок. Натомість, зосередитися на боротьбі з тероризмом та виявлені державних зрадників.

Б) оновити СБУ кадрово. Керувати силовиками мають не політики та їх друзі-куми, а люди з військовим та спеціальним досвідом. Благо, за час війни сформовано достатній кадровий резерв. Молоді ветерани війни на Сході цілком фахово та мотивовано можуть стати у нагоді.

В) провести люстрацію. Кадрове очищення має супроводжуватися жорсткими перевірками діючих службовців та люстрацією некомпетентних та зашкварних. 

Г) забрати невластиві функції. Окрім політичного стеження і подібної маячні, у СБУ потрібно відібрати функції боротьби з корупцією та контролем за економікою. Цим воно і так не займається, але використовує ресурси управління К для тиску на бізнес та розподіл потоків.

P.S. Вічна шана усім, хто залишився вірним присязі Українському народу, та тим хто загинув у боротьбі за незалежну Україну. Сил і натхнення тим одинакам,  хто лишився в «ізбушкє» і продовжує їхню справу.