Чому війни не стало

Не тому, що начебто діє так зване перемир'я, яке ніколи з осені 2014 року насправді жодного разу і не діяло. А тому, що потроху замовчується те, що відбувається на лінії вогню, стишено обговорюється, були обстріли чи це підриваються наші військові на наших же мінах, наче це робить ці смерті менш болючими, спокійніше сприймаються слова про роботу снайперів. Буденність і згадування про втрати на війні десь між повідомленням про ДТП і прогнозом погоди призвело до зменшення цінності кожного бійця, які вперто тримають лінію оборони. Принаймні, таке відчуття, що саме таке відношення в нас виховують. Та й військова форма у мирних містах сприймається вже не з такою повагою, захопленістю і переживанням, які були у пересічних громадян у 2014 році, коли вони боялися, що завтра вибухнуть їхні будинки, що війна просунеться набагато далі. І ті, хто вдягнули форму, цього таки не допустили. І... стали непомітними, стали зайвими, непотрібним нагадуванням про війну, яка точиться десь там, яка киян, одеситів і тим більше львів'ян не стосується. Колосальна образлива підміна понять. І вона не сталася б, якби з першого дня війни до кожного загиблого ставилися як до особистої втрати. Якби на кожному похованні бійця, тіло якого привезли з лінії вогню, була присутня перша леді. Бо відношення у держави до своїх захисників має бути як до власного сина. Бо кожний - людина її чоловіка.

Так, це нелегко, обіймати дружину і маму, тримати за руку дітей, що залишилися без батька, слухати слова родичів, які звинувачують тебе у їхній загибелі. Але цим людям тепер з цим жити. І якщо проводжати своїх загиблих гідно, шануючи їхні родини, вони принаймні будуть за це вдячні. І під час війни в країні це і є робота першої леді. Тоді ані їй, ані її чоловіку не зможуть дути у вуха, що всі "втомилися від війни".

В який момент з'явився термін "небойові втрати"? Хто це вигадав? Хіба ми маємо применшувати значення внеску в оборону країни людини, яка пішла в армію? Навіть якщо чолов'яга не брав участь у боях, але копав траншеї і будував бліндажі, ні я, ні більшість з вас цього не робили. І у випадку його смерті - неважливо від чого - маємо гідно його проводжати в останню путь. І скільки не говорилося про напрацювання єдиного ритуалу поховання загиблих військових, цього дотепер не зробили. Та й згадайте, коли на Майдані прощалися з загиблим на війні? Хоча кожному ми всі маємо казати дякую, а його рідним – вибачте.

Можна говорити про проблеми в нашій армії, про те, що і серед військових зустрічаються непорядні люди, які примудряються заробляти і на лінії вогню, і поводяться не гідно. Такі, як правило, і не гинуть. Бо нікуди не лізуть, в сіру зону не ходять і за снайперами не слідкують. А ті, хто продовжують нести варту, тепер ніколи не забудуть про те, як командування нашої армії нічого не робило, аби врятувати пораненого морпіха, який декілька днів пролежав поранений в сірій зоні, стікаючи кров'ю і недочекашись допомоги. Хоча витягнути його було можливо. Але слова головнокомандувача збройних сил про те, що "він його туди не посилав", затавровані у свідомості кожного, хто готовий воювати. Бо тепер, виходить, все, що роблять бійці, виключно на їхній совісті. Декілька років тому їм почали говорити на мирній території "я вас туди не посилав", а тепер ці слова промовив і найголовніший генерал.

В ці дні - починаючи з 20-го числа - під Донецьком відкопують бліндаж, в якому згоріли піхотинці, які тільки зайшли на позиції, помінявши іншу бригаду. Чому і як це сталося - друге питання. Цьому є пояснення, також пов'язане з недолугістю організацій ротацій наших підрозділів на передовій. Це окреме пекло, яке "не помічають" в керівництві армії, яке ніяк не розбереться між назвами і відмінністю Мінфін та МВФ. Ці люди також не будуть ховати обвуглені кісточки своїх підлеглих разом з батьками. Вони зможуть дозволити собі назвати їх "небойовими втратами", як нещодавно підірвавшихся на міні бійців. Декілька днів розбиралися, чия ж це була міна, де вона знаходилася. Хоча це той випадок, коли якраз "какая разница". Нашій військові підірвались, під час війни. Страшна втрата для країни! Крапка.

Якби президентам це було важливо, якби вони шанували кожного свого бійця, впевнена, що не довели б ситуацію до масових протестів по дивним кримінальним справам. Вони б просто не виникали. Та й всі потрібні санкції вже давно були б введені, якби дружини президентів бачили молоді красиві обличчя із навіки заплющеними очима в домовинах.

... Дізнавшись про бліндаж, в якому згоріли бійці, в той час, коли він ще горів, я тепер постійно про нього пам'ятаю, про того бійця, якого витягнули з опіками 90 відсотків поверхні тіла. Смертельними опіками, від яких він і помер 22 числа. І про інших, тіла яких неможливо розрізнити в попелі... Тепер на місці згарища з'явиться пам'ятний знак про загибель бійців. Так само як і біля шахти Бутівки, де в ці дні також загинули бійці. Такими вже всіяні лінія вогню Донецької та Луганської областей. До них приїздять тільки побратими загиблих. Не президенти...

В найближчі дні по всій країні будуть ховати загиблих бійців. Вже сьогодні в Ічні о 13 годині проводять у останню путь бійця 72-ої бригади. І побратимам, які приїхали з передової, рідні в очі будуть кричати: чому ти живий, а він ні? Дуже часто саме представників підрозділу звинувачують в загибелі рідного. І вони після цього вертаються на передову, де можуть залишитися назавжди і самі… На жаль, цих слів не чують командувачі армії і президент. Бо не їздять ховати бійців, тому що, можна зробити висновок, не вважають їх своїми!