Кохання під примусом

Напередодні 8 Березня в усіх трудових колективах, як водиться, чоловіки вітають своїх колег-жінок з Міжнародним жіночим днем: приходять ошатно вдягнені, дарують квіти, роздають компліменти. Іноді компліменти доволі незграбні, як-от це майже стандартне привітання: «Ви окраса нашого офісу, наші музи і берегині! Будьте завжди такими ж прекрасними і жаданими та надихайте нас на трудові звершення!». І не втямки чоловікам, що подібними недоречними компліментами вони перекреслюють саму суть цього дня, що започатковувався як міжнародний день боротьби жінок за рівні права. Раз на рік колеги протилежної статі говорять жінкам, що їхнє призначення на роботі – прикрашати собою офіс, поки чоловіки працюють. Це наочний приклад сексуальної об’єктивації жінки, від якої один крок до сексуальних домагань. Під це визначення підпадає не лише схиляння або примушування до інтимного контакту, але й недвозначні дотики, небажані дзвінки або повідомлення сексуального характеру, непристойні розмови, анекдоти чи жарти, відверто інтимні запитання, демонстрація або надсилання непристойних зображень тощо. 

Проблема сексуальних домагань виникла ще за давніх часів, але обговорюваною стала лише останніми роками. Раніше цю незручну тему намагалися обходити, замовчувати. Та й взагалі сприймали як норму. Ляснути по сідниці або вщипнути дівчину, посвистіти їй у слід, кинути непристойний жартик або притиснути до стіни, намагаючись поцілувати – часто це сприймається як частина культурного коду, таких епізодів повно у світовому кіно 20 сторіччя, причому нам це демонструють як приклад хвацької чоловічої поведінки. У кіно героїні зазвичай закохуються у таких розбишак. На відміну від них, живі жінки, які стають жертвами подібних «залицянь», вважають такі ситуації огидними та обурливими.

Практично будь-яка сучасна жінка могла б розповісти свою історію про харасмент або навіть зґвалтування. Але такі історії зазвичай тримають при собі. Бо соромно. Бо в нас є така народна забава - звинувачувати жертву. Лише кілька років тому ця проблема нарешті була винесена на широкий загал. У липні 2016 року українська журналістка, громадська активістка і письменниця Анастасія Мельниченко запустила у соцмережах кампанію #ЯНеБоюсьСказати. Сотні жінок услід за Анастасією поділилися своїм гірким досвідом зґвалтувань та сексуальних домагань. До її поширення долучилися відомі особистості. Акція, започаткована нашою співгромадянкою, вийшла за межі України. У 2017 році світом прокотилися три подібні кампанії: #‎RedMyLips та #sendeanlat та #MeToo, яку започаткувала голлівудська акторка Аліса Мілано.

Акція #MeToo стала найгучнішою, саме завдяки їй були розкриті найбільш брудні таємниці Голлівуду, а найвпливовіший американський продюсер Гарві Вайнштейн був засуджений до 23 років ув’язнення за сексуальні злочини. Хтивий лауреат премії «Оскар» багато років використовував свій авторитет і своє службове становище, щоб примушувати акторок до сексу або навіть ґвалтувати. Серед його жертв були всесвітньо відомі голлівудські зірки.

За даними жіночих правозахисних організацій, кожна четверта українка страждає від сексуальних домагань на роботі. Для порівняння: у США та Німеччині на сексуальний харасмент поскаржилася половина опитаних жінок. Різниця очевидна. Хочеться сподіватися, це тому, що наші чоловіки більш стримані. Проте, можливо, що не усі опитані українки були відверті або вважають непристойні залицяння нормальними і не можуть розрізнити домагання та флірт. Звичайно, між чоловіками та жінками, що працюють в одному колективі, може виникати флірт, але між компліментом та невинним залицянням і сексуальним домаганням є велика різниця. Флірт – це спілкування з легким сексуальним підтекстом, яке приємне обом. А харасмент – це спілкування на сексуальну тему, в якому одному приємно, а іншому – навпаки. Уявіть, що двоє грають в бадмінтон чи у пінг-понг, їм обом весело. А тепер уявіть, що йде собі по вулиці людина, а в неї летить важкий футбольний м’яч. А потім ще і ще. Людина не збиралася грати у футбол, вона йшла своєю дорогою і стала мішенню для іншого, який таким чином розважається. От і вся різниця.

У Законі України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», сексуальними домаганнями названі дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування. Активістки жіночих організацій вважають цей перелік недостатнім, бо вчиняти подібні дії стосовно жінок можуть і колеги, і сусіди та й взагалі малознайомі люди.

Після 2016 року, відколи ця «незручна» тема стала обговорюваною, у ЗМІ з’явилося чимало новин про сексуальні домагання у навчальних закладах. До студенток був ласий, наприклад, нині покійний ректор Національного університету Державної податкової служби професор Петро Мельник. У 2017 році під приціл преси потрапив і 70-річний завідувач кафедри хореографії Рівненського державного гуманітарного університету професор Володимир Годовський, на чиї непристойні «залицяння» поскаржилися 13 випускниць ВНЗ. Що цікаво, раніше на постійні сексуальні домагання з боку завідувача кафедри скаржилася ректорові й молода викладачка, але той не взяв слова жінки до уваги. В обох випадках непристойну поведінку професорів, які схиляли своїх студенток до сексу, було зафіксовано прихованою камерою. Тож будь-який наклеп виключно.

Втім, сексуальні домагання у вищих навчальних закладах – ще не межа. Багато років домагався своїх підлеглих вчительок та школярок директор школи села Рудниця Вінницької області Анатолій Українець, аж поки одна із восьмикласниць не поскаржилася своїй матері, що директор школи її переслідує, домагається і навіть насильно цілував. Причому, почалися домагання ще тоді, коли дівчинці було 12 років. Обурена мати школярки поскаржилася до районного відділу освіти Піщанської РДА. Її підтримали інші батьки та вчительки, які потерпали від набридливих залицянь, непристойних пропозицій та погроз звільненням. Директор школи, вочевидь, був впевнений у своїй безкарності, тому спокійно розсилав підлеглим жінкам смс-ки, які потім стали доказами домагань. За заявами потерпілих правоохоронці відкрили кримінальне провадження за ст. 154 ККУ «Примушування до вступу в статевий зв’язок». Чи довели цю справу до суду – невідомо, але, за офіційними даними, у селі Рудниця тепер інший директор школи.

Вищезгадана стаття ККУ передбачає різні види покарання в залежності від пункту, під який підпадає дія зловмисника: від мінімального – штрафу до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн) до максимального – обмеження або навіть позбавлення волі на строк до трьох років. Щодо описаних вище правопорушень, то вони підпадають під п.2 ст. 154: «Примушення особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з особою, від якої потерпіла особа матеріально або службово залежна». Такий злочин карається штрафом у розмірі до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17000 грн) або обмеженням волі на строк до двох років. Найтяжчим видом цього злочину вважається примус до сексу через погрози знищення майна потерпілої особи (наприклад, «Я розіб’ю твій смартфон», «Я заберу твою каблучку») або шантаж («Я усім розповім, що твій батько сидів у тюрмі», «Я розміщу відверті фото з твого смартфону в інтернеті»). Для кваліфікації злочину за цим пунктом достатньо самої лише погрози, навіть без наміру дійсно так вчинити. І дуже важливий нюанс: примушування до вступу у статевий зв’язок є злочином з усіченим складом, який визнається закінченим з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску. Тобто, для визнання дій злочином не важливо, чи погодилася потерпіла особа на секс, чи був він здійснений.  Важливо, що до нього примушували.

Проте, не усі небажані сексуальні стосунки з начальником, роботодавцем, орендодавцем, ревізором, науковим керівником, тренером, викладачем тощо підпадають під ст.154 ККУ.  Деякі дії, за наявності до цього підстав, можуть розцінюватись як зловживання службовим становищем, вчинене в особистих інтересах, і кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 364 ККУ. А деякі – взагалі не підпадати під дію Карного кодексу. Коментар до Кримінального кодексу так тлумачить цю норму: «Пропозиції вступити в статевий зв'язок, настійливі прохання, поєднані з обіцянками створити кращі матеріальні чи службові умови (наприклад, призначити на більш високооплачувану посаду), наданням подарунків і пільг, домагання, які не поєднуються з погрозами використати залежність і тим самим завдати істотних неприємностей і втрат, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 154». Тобто спокуса не є примусом.  

Усі інші небажані дії сексуального характеру, які не підпадають під ст. 154 ККУ – це сексуальне домагання, від якого національним законодавством передбачений захист. І навіть прописано кілька видів покарання для кривдника: від заборони листуватися протягом шести місяців і підходити близько до жертви до грошової компенсації моральних збитків. Особливо настирливих залицяльників можуть навіть піддати арешту на п'ять діб.

Заради справедливості треба наголосити, що жертвами сексуального домагання можуть стати також чоловіки. Таких постраждалих набагато менше, але вони теж є. І не важливо, хто виступає у ролі кривдника – інший чоловік чи жінка.

Якщо ви стали жертвою сексуального домагання, не мовчіть! Збирайте докази, пишіть скарги, звертайтеся до суду з позовом, щоб отримавати обмежувальний припис на строк до 6 місяців відносно кривдника. Не соромтеся також подати до суду позов про стягнення моральної шкоди та компенсації послуг адвоката. Кривдників потрібно притягувати до відповідальності.