Вашингтон розставив перед Зеленським акценти

Запровадження Сполученими Штатами санкцій проти громадян України – подія, яка останнім часом втратила елемент сенсаційності. Проте оголошення 5 березня державним секретарем США Ентоні Блінкеном про запровадження санкцій проти Ігоря Коломойського та членів його родини справило ефект інформаційної бомби.

Зверну увагу на кілька обставин. У суспільній свідомості українців вітчизняні олігархи виглядають недоторканими попри те, що Дмитро Фірташ вже кілька років є об’єктом екстрадиційних процедур у Відні, звідки його хочуть виколупати американські правоохоронці. Ігор Коломойський давно обрав для себе манеру поведінки підкреслено самовпевнену, мовляв, що ви мені зробите. США відповіли асиметрично: не кожного дня про санкції проти фізичної особи оголошує шеф американської дипломатії з мотивацією "за причетність до значної корупції у 2014 – 2015 роках" (тоді Коломойський, нагадаю, очолював Дніпропетровську ОДА.

Постає логічне запитання: чи стане публічна позиція стратегічного партнера, яким прийнято вважати в Україні Сполучені Штати, аргументом для української влади? Протягом кількох днів з Банкової нема жодних сигналів на цю тему. Оцінювати всерйоз ані заяву ОПУ про Зеленського, який у боротьбі з олігархами значно перевершив попередників, ані теле-бенефіс Юлії Мендель, яка вирішила змінити амплуа з прес-секретарки на пропагандистку, не варто – це лише відволікаючі маневри. Формат нинішньої системи влади в Україні передбачає конкретну реакцію з боку саме Володимира Зеленського. Її відсутність протягом кількох днів засвідчує, що сваритися з давнім бізнес-партнером президент не хоче.

Прихід Зеленського до влади став успішним бізнес-проєктом Ігоря Коломойського, і сперечатися з цим твердженням буде складно будь-кому. Наведу лише очевидні приклади: компанія "Центренерго" та НАК "Енергоатом" продавали структурам олігарха електроенергію за ціною нижче собівартості. Виробництво ферросплавів – процес енергоємний, тому фактично державна енергетика була підпорядкована бізнес-потребам Коломойського, і ми всі заплатили за це з власної кишені. Результатом стало відновлення у 2021 році купівлі електроенергії у Білорусі та Росії, що виглядає щонайменше дивним в умовах гібридної війни з Кремлем та критики Лукашенка командою Зеленського.

До речі, на НАК "Енергоатом" потужний неформальний вплив має Андрій Деркач – народний депутат України, проти якого США двічі запроваджувати санкції за спроби втручання у перебіг президентських виборів за океаном. У січні 2021 року вістря санкцій Мінфіну США було спрямоване проти Деркача та Дубінського, фактичного керівника групи впливу Ігоря Коломойського у Верховній Раді. Вона формалізована минулого тижня у вигляді міжфракційного об’єднання "Дубина – слуга народу України", і нехай вас не вводить в оману невелика чисельність. Команда Ігоря Коломойського під куполом Верховної Ради нараховує не один десяток парламентаріїв.

Ще у 2018 році детективна агенція Kroll, яка діяла на замовлення Національного банку, підтвердила, що 5,5 мільярдів доларів були вкрадені попередніми власниками Приватбанку та виведені з України. Під час переходу фінансової установи у державну власність відповідну суму влили з державних грошей. Зеленський не має намірів здійснювати реальні кроки з повернення цих коштів, натомість завдяки впливу на "Укрнафту" Коломойський отримав ще біля 30 мільярдів гривень.

Цікаво, що після приходу Володимира Зеленського до влади Ігор Коломойський активно виступив за примирення з Росією. Мовляв, нехай Кремль заплатить за завдану шкоду десяток мільярдів доларів – і по всьому. Нічого особистого – лише бізнес, зацікавленість у можливості повернутися на російський ринок, а за певних умов – спробувати повернути власність в окупованому Росією Криму. Відновлення імпорту електроенергії з Росії виглядає першим кроком до подібного "великого порозуміння". Кремль, до речі, віддає перевагу у таких випадках саме відносинам "суб’єктів господарювання". І коли на офіційному рівні звучить заклик "просто перестати стріляти", а українські військові відходять з власних позицій, то постає логічне запитання: кому вигідно? Хто впливає на позицію президента?

Проте нова адміністрація США навряд чи буде зацікавлена у подібному розвитку подій. Джозеф Байден наголошує на прагненні Вашингтону будувати союзи та альянси, для цього потенційні союзники повинні бути зрозумілими та передбачуваними. З одного боку, протистояння України з Росією триває восьмий рік, з іншого – позиція Зеленського виглядає суперечливою. Тому американські санкції проти Коломойського є лакмусовим папірцем. Або попереджувальним пострілом – обирайте самі. Офіційному Києву доведеться на них відреагувати у правовому полі без елементів імітації або ж відмовитися від риторичних вправ про стратегічне партнерство з Сполученими Штатами. І робити цей вибір доведеться швидко.