Україна vs Китай: холодна війна вже триває

Протистояння між нашою країною і потенційним світовим гегемоном поступово переходить з економічної у дипломатичну площину. Спроба націоналізації "Мотор-Січі" викликала офіційний візит китайців до анексованого Криму. Конфлікт з КНР без сумніву спровокований якимись американськими радниками Зе-президента, втім це не означає, що це розбігається з національними інтересами України. В цьому протистоянні нам буде вкрай тяжко, але водночас немає підстав думати, що у нас є вибір. КНР не тільки противник США, але й союзник РФ, навіть певною мірою її зверхник. Наївно думати, що у нас з Китаєм можуть бути якісь взаємовигідні стосунки. Ми розглядаємося китайцями як місце, з якого можна витягти залишки технологій, взяти під контроль землю і заповнити наші порожні (по їх міркам) території своєю робочою силою. Більше ні в якому сенсі ми Пекіну не цікаві. У китайському комунізмі економіка давно перемогоа політику, тож ніякої іншої доцільності китайці вже не шукають. Отже, якісь взаємовигідні теми у нас можуть виникати лише з антикитайськими державами. А це не тільки США, це ще Японія, Південна Корея і Тайвань. На ці позиції вочевидь перейде Туреччина, інтереси якої вже протистоять китайським і російським в Середній Азії. А ще є далекі від наших візій Індонезія й Малайзія.

Є китайське дисиденство в Гонконгу, Тибеті й Сінцзян-Уйгурії і їх емісари за межами КНР. Є Індія, яка часто стає на проросійські позиції, але це не зумовлене симпатіями до РФ, це скоріше антикитайська постава Делі. А от союзників Китай має не так вже й багато. Окрім РФ є ще КНДР і фактично колонізовані китайцями кілька африканських країн. Ситуативний союз з Пакістаном - це скоріше антиіндійська позиція Ісламабаду, ніж щось інше. Зі справді потужних держав Пекін товаришує лише з напівізольованим Іраном. Але невелика кількість союзників Китаю не має вводити нас в оману. Його власна економічна, демографічна і військова потужність дає йому можливість не тільки спокійно почуватися в оточенні ворогів, але й продовжувати просувати свої інтереси. З таким противником Україні боротися власноруч звісно не можливо, але й думати про те, що повернутися в статус кво наївно. Протистояння навряд чи перейде з економіко-дипломатичної в іншу сферу, хоча у разі пожвавлення РФ на Донбасі й в Криму майже впевнено можна стверджувати наявність і китайських причин цього. Єдине, про що варто пам'ятати офіційному Києву, це про те, що шляху назад вже немає. Бо Китай не будуть цікавити інші репарації, окрім України в цілому. Китайська колонізація в Східній Африці чи електронний концтабір, на який КНР перетворила Уйгурію, мають мотивувати Україну не відступати і не здаватися.

📷 На фото - актив "Патріоту України" розшматував червоний прапор з жовтою зіркою. Не китайський, в'єтнамський. Втім, в'єтнамці в столиці Слобожанщини звикли поводитися так, як китайці на світовій арені. Тому ситуація багато в чому була схожа. Організація "Патріот України" пікетує торгове представництво В'єтнаму через спробу захоплення в'єтнамцями парку "Зустріч". Харків, літо-2006.