Не чуєш? Побачиш. Про березневі протести на Банковій

Фейсбук очікувано лихоманить від вчорашньої акції під ОП. Вже і Слуги народу збираються скликати позачергове з приводу “вандалізму” і засуджують мітингувальників. І це бачити відверто смішно і сумно. 

1. Очевидно, те, що невинні люди сидять у в’язницях - це не проблема. 

Російські агенти в оточенні президента - це не проблема. 

Портнов, що керує судами і навіть це не приховує - це не проблема. 

Павло Вовк на сторожі кривосуддя - це не проблема. 

А от табличку ну будівлі ОП шкода. Єрмак, що керує країною з офісу на 4 поверсі на Банковій - не ганьбить країну, а кілька графіті - це вжe атака на інституції!

2. Шкода бачити глибину нерозуміння суті протестів багатьма людьми, в тому числі і народними депутатами. Будь-який протест, коли його ігнорують, перетікає в різні форми, щоб бути почутим. Скільки в Україні було мирних акцій за судову реформу? За звільнення Антоненка? За справедливість для Стерненка? За останні тижні щонайменше три. За останні 2 роки важко перелічити. Вони були і є мирними акціями, на вимоги яких влада просто затулила вуха. То тепер буде читати на власних стінах. 

3. Дії поліції, які деякі колеги поспішили похвалити, як раз викликають найбільше питання. То наганяють сотні людей і десятки автозаків охороняти то суди, то Банкову від мирних акцій, на яких поліцейські б’ють мітингувальників, то вп’ятьох виловлюють з Дніпра одного плавця-порушника карантину, а тут раптом поліція відходить і нічого не робить з задачею маргіналізувати протест і створити ілюзію того, що це не суспільна проблема всеукраїнського масштабу, а лише купка радикалів. 

Але це не про купку радикалів. Це про давно перезрілі реформи, без яких ми скочуємось до сусідніх Росії та Білорусі, де, до речі, протестують з квітами, знімають взуття залазячи на лавки і “закінчують протест на високій ноті” з купою забитих автозаків - і абсолютно нічого цим не добиваються. 

4. Тому я би на місці монобільшості влаштувала радше парламентські слухання про мирний протест, його форми та про те, що трапляється, коли влада ігнорує його вимоги. А стається дуже проста річ: він в усьому світі неминуче припиняє бути мирним.