НЕ РУЗВЕЛЬТ

Аби зрозуміти Зеленський – справжній реформатор чи інфантильний руйнівник, достатньо порівняти його з людиною, яка стала іконою радикальних та ефективних реформ у ХХ столітті – Франкліном Делано Рузвельтом (чи як його часто називають в Америці за ініціалами – ФДР), 32-м Президентом Сполучених Штатів Америки.
ФДР прийняв країну під час напевно найглибшої економічної кризи за всю історію Сполучених Штатів. В рік виборів ФДР на посаду президента (1932) розмір ВВП США скоротилися на рекордні 13,4% проти минулого року і на 31% порівняно з 1929 роком, рівень безробіття сягнув 23,6%, акції промислових компаній США втратили 80% вартості порівняно з 1930 роком. Поліція в березні 1932 року буквально розстріляла голодний марш, на який у Детройті вийшли звільнені працівники заводу Ford. На початок 1933 року більше 10 тис. банків збанкрутували і закрились. Пересічні американці мріяли про свого фюрера, здатного вивести країну з жахливої кризи навіть ціною радикальної відмови від традиційних американських свобод...
Склавши присягу Президента США в березні 1933 року ФДР за перші 100 днів свого президенства зупинив банківську кризу, створив Федеральну Адміністрацію надзвичайної допомоги (FERA), Громадянський корпус охорони довкілля (CCC), Адміністрацію регулювання сільського господарства (AAA), Адміністрацію громадських робіт (PWA) і Адміністрацію національного відновлення (NRA), а також Tennessee Valley Authority (TVA) — федеральну корпорацію для забезпечення судноплавства, контролю повеней, виробництва електроенергії, добрив і загального економічного розвитку району Долини Теннессі, що особливо постраждала від Великої депресії.
Це для розуміння, що таке справжні реформи. І як швидко їх можна (і потрібно) проводити. Але наразі не про це. Головним опонентом радикальних реформ ФДР виступив Верховний суд США, більшість суддів якого абсолютно щиро вірили, що Америка тримається на двох стовпах: необмеженому праві приватної власності та абсолютній свободі контрактів. Це означало, що діти вільні найматись на роботу, не досягнувши й 10 років, уряду невільно обмежувати робочий день чи встановлювати мінімальні стандарти безпеки праці, соціальні гарантії протирічать духу капіталізму тощо.
Починаючи з 1934 року Верховний суд США один за одним визнавав неконституційними основні закони Нового курсу. 27 травня 1935 року увійшло в історію США як "чорний понеділок", в який "дев'ять старих чоловіків" (як охрестила ВС США тогочасна преса) визнали неконституційність одразу трьох законів, які Конгрес ухвалив в рамках Нового курсу ФДР. Напевно, це було найбільше політичне приниження за всі неповні чотири каденції 32-го Президента Сполучених Штатів.
Тоді ФДР перейшов у наступ, започаткувавши план, який увійшов в історію під назвою "packing the court". В контексті американської традиції навіть суперпопулярному в народі Рузвельту, який мав демократичну "монобільшість" в Конгресі, навіть на думку не спало просто взяти і скасувати укази своїх попередників про призначення на посаду суддів-консерваторів, які стали головним гальмом його революційних реформ і в прямому сенсі слова загрожували національній безпеці країни. Тому ФДР вирішив провести через Конгрес закон, який би дозволив йому збільшити кількість суддів Верховного Суду (на відміну від України, вона не зафіксована в Конституції США і регулюється простим законом), призначивши до головного суду країни правників, лояльних до Нового курсу. План передбачав, що кожному "старому чоловікові" в мантії, якому перевалило за 70, Президент за погодженням з Сенатом призначить молодшого візаві. І таким чином отримає лояльну більшість в провідному суді країни...
Але раптом трапилась несподіванка. Суперпопулярний президент-демократ, який щойно виграв президентські перегони з розгромним рахунком 523 виборщики проти 8, не зміг провести свій законопроект через контрольований демократами Конгрес. Чому?!?!?! Бо американські законотворці розуміли, що незалежний суд (навіть коли він ухвалює контроверсійні рішення) важливіший навіть за "Новий курс". Рузвельт відступив...
Бо, перефразовуючи відоме прислів'я, популярними політичними рішеннями вимощена дорога в пекло диктатури.
Шанс, що "слуги" поведуться як американські демократи у 1930-х близький до нуля. Але він більший за вірогідність того, що Зеленський поведеться як Франклін Делано Рузвельт. Бо насамперед дай Бог, аби йому загалом щось казала абревіатура ФДР...
галочку за Пороха» и до сего времени рвущие на попках волосёнки из-за его
проигрыша - весьма самобытные «умницы»! Потому, что отказываются признать,
что «именно при Порохе нынешняя
«Зе-власть» получила «путёвку в жизнь», удачно конвертировав всё его дерьмо в
голоса избирателей». Обнуление Порошенко было крайне желаемым для всей страны.
Он был «как сопля на прочитанной странице книги - склеил странички и не давал
читать дальше современную историю Украины… Соплю нужно было отдирать от
странички и двигаться дальше...» Даже путем избрания лю-бо-го
политически неграмотного«кота в мешке»,хоть бы и Зеленского. Страна буквально, стонала от коллективной ненависти
и даже не от конкретной ненависти к условным «свинарчукам», а от
иррационального осознания порочности, как самого Порошенко, так и всех из
«Порошенко & C°». Страна стала
готова «обнять» лю-бо-го, кто
вышвырнет прочь эту крысиную орду. Стране так обрыдло все это политическое
быдло, что её грабило, Украине так осточертели их технологии и вранье, и так
злили их ботофермы, что украинцы без колебаний встали на стезю бескровной
революции. Так что - эта электоральная «революция» - избрание Зеленского/«Слуг народа» - прямое следствие пяти
лет правления выдающегося фарисея Порошенко! Его насквозь лживый, лицемерный,
плутократический режим серых, мелких и мелочных людишек сам себе выкопал яму.Вот поэтому - в
первом туре «ЗА» политически безграмотного
Зеленского (за «кота в мешке») проголосовали 30,2%, а во
втором - к ним добавились ещё 43% пришедших
на выборы - не те, кто «ЗА» Зеленского, а
те, кто «ПРОТИВ» Порошенко…( А 73%-это мощный ход зе-политтехнологов. При колличестве в 45%
явившихся на участки для голосования избирателей - эти «73%» превращаются в 33%
общего количества избирателей) Большинство из них сделают выводы и
никогда больше не проголосуют ни за Зеленского, ни за «СН»!