Екологічна модернізація - неминуча

"Ми так багато працюємо, щоб знизити викиди. Ми не можемо імпортувати їх з-за кордону", - заявила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен на форумі Berlin Energy Transition Dialogue. Важливим моментом форуму була заява, що вже до кінця цього року буде представлено Carbon Border Adjustment Mechanism. До цього не було впевненості, чи піде Європа на такий крок. Тепер країнам та бізнесу точно варто напружитись.

Європа розуміє, що перехід до кліматичної нейтральності потребує великих капіталовкладень. Для них це така ж проблема, як і для України. Їм доведеться вкладати в енергетичну систему по 350 мільярдів євро в рік, щоб зробити її стійкою у найближче десятиліття. Тому, виправдання, що "грошей немає", для наших партнерів - не аргумент. У вуглецю має бути своя ціна, тому що природа більше не може розплачуватися за нас.

Акцент у доповіді був зроблений на металургійну промисловість. Екологічно чиста сталь коштує приблизно на 100 євро більше, ніж вироблена за допомогою викопних видів палива. Тому, щоб розраховувати на декарбонізацію економіки за приватні кошти, потрібні чіткі фінансові стимули.

В Україні таким стимулом є законодавча норма про "зелену електрометалургію", яку закріпив законопроект №3658. Вона потенційно надає металургійним заводам з низьким рівнем викидів пільгові ціни на електричний струм. Проте, статус "зелених металургів" поки що підприємства не отримали і додаткових прибутків своїм власникам не принесли. Адже ця норма не погоджена з такими відомствами як Державна регуляторна служба, Міністерство енергетики, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, Секретаріат КМУ. Не визначений навіть орган, який має надавати підприємствам "зеленого" статусу.

Натомість, в країнах Європи таких стимулів предостатньо. Наприклад, у Німеччині в Національній водневій стратегії закріплена норма, що будь-який інвестор, який вкладає кошти в промислове виробництво, наприклад, водню, звільняється від сплати певних видів екоподатку. До речі, у Водневій стратегії ЄС зазначається, що в Україні є потенціал для встановлення 10 ГВт потужностей з виробництва "зеленого" водню. Це дозволяє залучити у розвиток галузі до 20 млрд євро. Нам слід сфокусувати увагу на розвиток водневих технологій.

Вдалим прикладом використання коштів, які надходять від забруднювачів навколишнього середовища, є досвід Польщі. Протягом 25 років в країні діє досить ефективна система фондів нагромадження та розподілу екологічних оплат, які спрямовуються до Національного фонду охорони навколишнього середовища. 100% коштів, що нагромаджується у фондах, використовується виключно на фінансування природоохоронних заходів як на державному рівні, так і на території воєводств.

Читаючи інтерв’ю віцепрем’єрки з питань євроінтеграції, Ольги Стефанішиної, можна зробити висновок, що влада неоптимістично налаштована на зелені зміни. "Ми тільки-но починаємо розкривати потенціал Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Тому такі рішення [йдеться про податок на вуглецевоємні товари], навіть якщо продиктовані найкращими міркуваннями, матимуть дуже негативний вплив на нашу торгівлю. Створять бар’єр, який порушуватиме умови нашої зони вільної торгівлі". З моменту прийняття Угоди про Асоціацію пройшло 7 років. Потенціал вже час реалізовувати, а не починати розкривати.

Нещодавно опублікований Указ Президента "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації" охопив багато важливих питань, на які мають звернути увагу Кабмін, ВРУ та місцеві органи влади. Проте, в ньому не згадується про найважливіше - екологічну модернізацію підприємств та енергоблоків. У нас досі немає чіткого плану, як це робити. Україна як член Енергетичного Співтовариства має виконувати прийнятий у 2017 році Національний план скорочення викидів з великих спалювальних установок (НПСВ). Тобто модернізувати або ж закривати ТЕЦ та ТЕС, строки експлуатації яких закінчилися. Кінцеві строки реалізації НПСВ постійно переносяться Міністерством енергетики, в той час як наша енергетична мережа повністю виснажена. Це створює економічні ризики для міжнародної торгівлі, адже експорт електроенергії з України до ЄС становить більше 5 млрд кВт-год в рік.

Не згадується в Указі і законопроект №4167 про зменшення та контроль промислового забруднення. По суті, він дає старт переходу до європейської системи інтегрованих дозволів та імплементує положення Директиви 2010/75/ЄС Угоди про Асоціацію. Запровадження цього дозволу сприятиме модернізації виробництва та впровадженню найкращих доступних технологій та методів управління, що призведе до зменшення викидів, а головне – покращення здоров’я людей. Рівень смертності від забруднення повітря в Україні один з найвищих у світі і складає 120 смертей на 100 тисяч населення. Тому, це питання має знаходитися на рівні національної безпеки.

Цим Указом потрібно було дати сигнал олігархам, що відтягувати час більше не вийде. Усі заводи, які приносять їм мільйонні статки, нарешті мають бути модернізовані. Спільне прагнення до нульових викидів до 2050 року зробить кліматичну нейтральність новим глобальним еталоном. Це було б потужним посланням напередодні наступної конференції ООН зі зміни клімату.