Хто має нести відповідальність за якість будівельного проекту

Важко знайти людину, якій би сподобалось, як розбудовують українські міста. Гучні скандали з обманутими інвесторами у житло, протистояння громад та забудовників, занепад та нахабні демонтажі історичної архітектури, дисбаланс комерційної та соціальної інфраструктури та багато інших болісних питань.

Це не окремі проблеми, а система пов’язаних застарілих проблем. Яка ще більш поглиблюється реформою ДАБІ, що йде більше року та по факту привела до функціонування ринку без будь-якого контролю з весни 2020 року.

Як же їх пропонують вирішити?

Зараз активно йде обговорення нового законопроекту по реформі системи архітектурно-будівельного контролю. Неодноразово наголошувалось, що він має бути внесений навесні до парламенту та проголосований вже у першому півріччі. Однією з базових новел цього законопроекту є підвищення персональної відповідальності виконавців - матеріальної та кримінальної. Яких саме виконавців? Згідно змістовної концепції, що була наприкінці березня, представлена міністром Олексієм Чернишовим, візувати проект на різних стадіях мають своїм цифровим підписом замовник, генпроектувальник, генпідрядник, авторський нагляд, технагляд, пожежний контроль, техінвентарізатор, інженер містобудівного контролю.

Концепція, яку представляв міністр Чернишов, не містить цифр щодо штрафів та тюремного ув'язнення. Але вони є у законопроєкті 5071, про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності, що вже поданий депутатом Олегом Дундою та розглядається у комітетах ВР.

Нардеп пропонує суттєво збільшити штрафи. Наприклад, експлуатація об’єктів, не введених в експлуатацію, наведення недостовірних даних – штраф від 100 до 150 тисяч неоподаткованих мінімумів (НМ). Штрафи були й раніше, 100-150 НМ, нардеп пропонує їх механічно збільшити у тисячу разів. Такий самий штраф, 100-150 тис НМ, тобто до 2.55 млн грн, пропонується накладати за порушення законодавства під час планування і забудови території, вимог містобудівної документації. Тобто будь-яке містобудівне порушення – це штраф виконавцю проекту, головному архітектору, головному інженеру, експерту.

Це дуже дивно та нелогічно – збільшувати штрафи і сподіватись на виправлення ситуації у країні. А головне штрафувати виконавців за порушення, в якому їх вина мізерна.

Адже стартом проекту є отримання містобудівних умов та обмежень. Саме на основі цих даних, які надає місто замовнику, про можливу висоту, щільність, призначення забудови, архітектор створює проект, інженер розраховує, експерт оцінює, генпідрядник будує. Саме тут, у вхідній точці старту проекту, МУО й є корупційний ризик. Ще є морально застаріла система державних будівельних норм. Деякі з них протирічать одна одній. А оновлені ДБН викладені у такому форматі, який дуже важко використовувати. Тобто, сучасний стан нормативки такий, що буквально неможливо створити об’єкт, не порушив хоча б однієї норми. А отже – шанс отримати штраф майже 100%.

Змоделюємо ситуацію: приходить такий неминучий штраф до архбюро. Гонорари проектувальників в Україні далекі від цивілізованого ринку, вони не часто доходять до 2-3% вартості всього проекту. Наприклад, проект школи на 8 тис.кв.м це біля 3 млн грн з ПДВ, є затверджені держрозцінки, вище яких гонорар не може бути. Проект реалізований, ти виплатив зарплату співробітникам – і тут до тебе надходить штраф. Які варіанти? Виплатити 2,5 млн штрафу, що дорівнює гонорару? Судитись? Об’являти бюро банкротом?

Так, є крупні архітектурні компанії, що створюють проекти для великих забудовників. Там штрафи по проекту може взяти на себе забудовник. На великому проєкті він не такий вже помітний, грубо кажучи, з проекту на тисячу квартир заплатити штраф вартістю однієї квартири не проблема.

Ще більша проблема, яку замовчують – так звані "чорні архітектори", цих людей навіть фізично немає у країні, але їх іменами підписують деякі забудовники свої сумнівні проекти. Тут навіть штрафу держава не отримає.

Таким чином збільшення штрафів не вирішує проблеми підвищення якості великих житлових типових проектів. Ця новація не робить ринок більш прозорим, не унеможливлює присутність на ринку "чорних архітекторів", зате видавлює з ринку середні та малі архітектурні бюро.

Збалансована система контроля має бути передана саморегулівним організаціям, які самі встановлюють свої стандарти, страхування професійної відповідальності, надання та анулювання "права на професію". А у нас зроблений перший крок – Мінрегіон делегував Національній спілці архітекторів України повноваження видавати сертифікати та проводити курси підвищення кваліфікації архітекторів, але процедура анулювання цих сертифікатів зараз у розробці.

Підвищення якості – це про гармонійну та сучасну систему будівельних норм та стандартів. У нас же ДБН створюють за замовленням Мінрегіону – у різних інститутах, громадських організаціях, з залученням МОН, МОЗ, ДСНС тощо. Як результат – це розпорошені тексти, які інколи протирічать один одному. З позитивних новел – вже дозволена параметрика (створення не за жорсткими числовими обмеженнями, але з урахуванням поставлених завдань, параметрів), але впровадження драконівських штрафів може загальмувати впровадження цієї прогресивної практики.

Підвищення якості – це нарешті подолання корупції в ДАБІ. Як я вже казав, архітекторам платять мало. Створення та супроводження невеликого проекту з "білим архітектором" обійдуться замовнику рідко 3%, частіше 1-2%. Спостереження: не менше третини обирають роботу з "чорними" архітекторами, або "адаптацію" проекту, щоб зекономити на проектуванні. Для порівняння – "прайс у ДАБІ", 10-15 доларів за кв.м. – значно вищий за проектні роботи. Замовник готовий платити 3-5% собівартості "откупного" ДАБІ, але не готовий платити за кваліфіковану роботу архітектора. Це нонсенс. Але – згідно логікою творця штрафного законопроекту – саме головний архітектор проекту – персонально має відповідати за порушення, які знайдуть.

Підвищення якості – це страхування, зелена сертифікація тощо. Світові практики, де якість будь-якого проекту відслідковують з ідеї, на кожному етапі та аспекті, від трудових та фінансових відносин до моніторингу якості будматеріалів, утилізації мусору тощо. Всі будівельні професії у світі застраховані.

Підвищення якості – це про загальний культурний рівень. На практиці ініціатором порушення норм не є архітектори. Їх до цього схиляють замовники – шантажем, грошима, корупцією; підрядники – пропонуючи матеріал гіршою якості, інвестори – які навішують кондиціонери, склять пожежні виходи, ставлять забори, що перекривають пожежні під’їзди, тощо. Чи є вина у цьому архітекторів?

Що допоможе? Системна робота по всім напрямках: більш активна та жорстка робота саморегулівних організацій, в тому числі по очищенню профсереди, упорядкування та оновлення нормативки, впровадження системи страхування, подолання корупційних проявів на всіх рівнях, підвищення культурного рівня всіх суб’єктів будівельної галузі, включаючи інвесторів.

Першим кроком має стати діджиталізація базису – розширення функціоналу Єдиної державної електронної системи в будівництві (ЄДЕСБ), створення Містобудівного загальнодержавного кадастру та автоматизація видачі МУО.