Викрадені рибалки та "легке дихання" української влади

Про рибалок.

Сьогодні усі експерти масово перекваліфіковувалися на знавців камбали-калкан.

Та не у доречному для їх переважної більшості питанні: як краще її споживати з гріля, із кокуром чи ріслінгом, а щодо організаційних, правових та навіть "військово-тактичних" аспектів захоплення ПС ФСБ РФ вночі з 19 на 20 квітня у водах Чорного моря двох українських рибалок на фелюзі ЯОД-2483.

Захоплення відбулося у виключній економічній зоні України на приблизно рівній відстані між Кримом (Тарханкут) та материком (Тендра) у водах, які агресор вважає нібито "власними".

Формально підставою діянь ПС ФСБ було те, що нібито лов був "без документів".

Насправді ж фелюга слугувала допоміжним судном для мотобота ЯМК-0145 під час їх спільного промислу, який був до 10 міль від затриманої фелюги та до якого корабель ФСБ РФ не наближався. Де й були документи на лов.

Про ситуацію фахівцям було відомо зранку 20 квітня, але питання було у тому - як саме розвиватимуться події із захопленими ПС ФСБ заручниками.

Там були різні варіанти.

Наразі окупанти оголошують що капітана фелюги "оштрафоване" у Чорноморському "судом" на 257 тисяч рублів, з "вилученням сіток".

Надалі багато що залежить від позиції судновласника та "затриманих" осіб, яких, можливо, з Криму все ж відпустять.

Публічних порад цим рибалкам точно не даватиму, зважаючи на сумний попередній досвід.

Адже усі попередні випадки затримання, викрадання та утисків українських рибалок у водах навколо Криму залишилися "непоміченими" українською владою.

Ні, самопіар та гучні заяви звісно були. Але без наслідків.

МЗС спеціальних правових кроків не вживав, а загальний "морський" кейс у арбітражі в Гаазі за Конвенцією 1982 р. Михайлівська площа"успішно виграє". Так "успішно", що той арбітраж вказав на нібито "відсутіність у себе юрисдикції" щодо відповідних вимог України як берегової держави. Така як мінімум дискусійна позиція арбітражу не виникла б без синдрому Даннінга-Крюгера у незмінних десятиріччями юристів МЗС та їх "високопатріотичних" керманичів, саме які теоретично мали погоджувати з 2016 р. тактику та стратегію України у тій "морській" справі.

Та усі "кримінальні провадження" щодо "позбавлення свободи" рибалок "успішно закінчилися" виключно фонтаном самопіару "кримських правоохоронців" вже на стадії їх порушення.

Ці справи, як свідчать відкриті дані, фактично не розслідуються, а оскільки їх порушене по "нетяжких" статтях, то незабаром варто очікувати їх "успішне закриття".

Також держава у особі Мінреінтеграції в 2020 р. категорично відмовилася виплатити викраденим у 2018 р. очаківським рибалкам, яких катували у Балаклаві із висуванням політичних вимог, та які вкрай гідно поводили себе у місцях несвободи, прямо передбачену законом матеральну допомогу.

Бо, кажучи метафорично, оціночними судженнями, тамтешні рибалки - люді прості та мабуть звичні для окремих "професійних політв'язнів" з числа вчорашніх контрабандистів слова типу "30% на оргвитрати" не розуміють.

У іншій справі, із "оштрафованим" ПС ФСБ у 2017 р. "за порушення державного кордону РФ" рибалкою Верховний Суд наприкінці 2020 року вирішив, що питання свавілля окупантів на морі узагалі - нібито "непідсудні українським судам".

Позиція високого суду (посилання на цю постанову КЦС ВС) тут "вкрай цікава" та упевнений, що міжнародним інституціям вона також скоро "дуже сподобається".

Як і, кажучи метафорично, оціночними судженнями), схильність клерків профільних структур до "відшкодування оргвитрат". Окремі з яких, після подейкують, вимушеного звільнення через "втрату берегів та обрію" нині може й підробляють "на півставки" "громадською кримською совістю".

Як і підписаний у 2019 році спільно держрибагенством та його російськими партнерами "Порядок", за яким рік тому було викрадено рибалок на Азові, з їх ув'язненням у Керчі.

Тому роботи попереду звісно багато та ключові правові рішення у морських справах ще попереду.

У Гаазі, Женеві та Страсбурзі.

Ближче із справедливістю в цих питаннях важкувато.