Геноцид та турецька vata

Російські медіа радісно поширюють заяви турецької "партії" "Vatan" про потребу "визнання російського Криму".

До того ж ті самі медіа РФ радісно заявляли про якийсь "історичний розлам" між США та Туреччиною, що нібито стався через визнання президентом Байденом трагічних подій з вірменами геноцидом.

Саме через це визнання "Vatan" ("Партія Родіна") й вимагає від офіційної Анкари "змінити кримський вектор"

Окремі українські медіа вже традиційно захопливо переповідають наративи агресора.

Що ж.

По-перше і це насправді найголовне, ніякого "критичного послаблення" відносин між США та Туреччиною не сталося.

Президент Байден платить по своїм рахункам, та було б дивно якщо б він це не робив. У США до півтора мільйонів виборців етнічні вірмене, та у передвиборчих обіцянках демократів дійсно було це визнання. Певною мірою дискусійними були лише строки такого рішення США, але воно було схвалене на річницю вказаних сумних подій.

Чи було б доцільне переносити його, прикладом, на наступний рік?

А чи було доцільно окремим громадянам України азербайджанського походження, що так люблять бравувати перед відповідними етнічними структурами нібито власними "особливими зв'язками" із Президентами Ільхамом Алієвим та навіть Ердоганом, вступати посередниками у внутрішньоамериканські процеси на користь Трампа проти Байдена пару років тому?

Та так "вдало вступати" - що стати героєм американської преси та комітетських слухань у справі Джуліані?

Правда - риторичні питання?

Звертаю увагу на насправді стриману оцінку Туреччиною рішення США. Так, є заяви МЗС та Президента Ердогана, але їх риторика не перетинає "червону межу". "Загострення відносин" не сталося та його лише судомно імітує російська пропаганда.

Бо момент визнання США обрано доволі вірно.

У Вірменії уходить, через поразку у Карабасі та потребу "перезавантаження влади" прем'єр Пашинян. Ця країна наразі максимально ослаблена, адже сьогодні вже йдеться не тільки про її російську окупацію, але й про азербайджанську.

Для гарантій закріпленого в угоді про припинення вогню транзиту в Нахічевань.

Зараз поточній владі Вірменії не до святкування "дипломатичних перемог". Але вона має нарешти почути натяк на те - як узагалі та з ким може розвиватися ця незалежна держава в майбутньому. Адже з Туреччиною та Азербайджаном у Євревана навряд чи будуть добрі відносини. Максимум нейтральні. Але й слід на когось спиратися, якщо звісно Вірменія хоче залишитися на мапі світу.

Та, по-друге, щодо "партії" Ватан.

Насправді навіть непогано, що ці люди, які насправді не є політичною партією, а стали таким собі рудіментом епохі військових заколотів, роблять такі "заяви".

Бо це означає що влада Туреччини ніколи на таке не піде.

І не тому, що "Vatan" очевидно діє на користь РФ та ймовірно фінансується з Москви. А тому що особи, об'єднані в цю "партію" є абсолютно токсичними для сучасної турецької політики.

Як колишні заколотники проти неї.

Та звісно заяви на користь РФ цих ветеранів "Ерденекону" та "Кувалди" є алогічними.

Нагадаю, що РФ визнала геноцид вірмен ще у 1995 році.

Що окремі етнічні вірмени Карабаху, переселені в Крим у 90-ті роки були активними "героями російської весни". А у 2020 році вони за сприяння влади РФ навіть їздили до Карабаху воювати.

Тому "визнання російського Криму" яке так "прагне" "Vatan", серед іншого стало б "подарунком" саме ветеранам Карабаху.

Правда, не азербайджанським.

Ну й по-третє щодо геноциду.

Позиція Туреччини та Азербайджану у цьому питанні очевидна.

Позиція третіх країн у цілому також - достатньо подивитися на мапу визнань.

Україна наразі, крім окремого міністра окремих справ, мовчить. Можливо це вірна політика сьогодні.

Але звісно і офіційне "заперечення геноциду" і якісь офіційні коментарі щодо позицій США, ЄС та Туреччини у цьому питанні були б точно зайвими.

Сподіваюся що вказані сумні історичні питання колись будуть вільно обговорюватися та справедливо оцінюватися у демократичних незалежних державах Кавказу.