Скільки законів порушив Юрій Вітренко, щоб стати головою "Нафтогазу"

Не встиг держесекретар США Ентоні Блінкен поїхати з України, як з новою силою розгорівся скандал довкола реформи корпоративного управління на державних підприємствах. Днями стало відомо, що не дивлячись на усі запевнення керівництва країни в тому, що Україна дотримуватиметься зобов’язань в сфері корпоративного управління, влада вже готує підґрунтя, щоб у порушення законодавства і домовленостей з західними партнерами звільнити керівництво ще одного важливого державного підприємства. Наступним після НАК "Нафтогаз" має стати ПрАТ "Укргідроенерго".

Ключову роль у ситуації з "Укргідроенерго" знову відіграв Юрій Вітренко. Саме він, ще на посаді в.о. міністра енергетики, в авральному режимі готував зміни до проекту розпорядження Кабінету Міністрів стосовно діяльності наглядової ради і керівництва "Укргідроенерго". І саме "завдяки" його пропозиціям успішна робота компанії отримала незадовільну оцінку з боку уряду. До речі, як і в ситуації з "Нафтогазом".

Але якщо у випадку НАКу збитки в роботі компанії могли стати формальною причиною для негативних оцінок, то у випадку з "Укргідроенерго" ситуація ще абсурдніша: компанія багато років поспіль є прибутковою, в 4,7 разів перевиконує планові показники і сумлінно сплачує дивіденди у держбюджет. І раптом виявляється, що з точки зору уряду це – незадовільно.

Аби зрозуміти, що саме відбулося, простежимо, як готувався проект розпорядження Кабінету Міністрів № 400 від 28 квітня 2021 року "Питання річних загальних зборів приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", яким роботу наглядової ради та виконавчого органу товариства у 2020 році визнано незадовільною.

Почнемо з того, що цей документ розробляло не Міністерство енергетики, а Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на доручення віце-прем’єр-міністра – міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського дорученням № 11623/1/1-21 від 24 березня 2021 року.

В середині квітня Мінекономіки спрямувало цей проект на розгляд Міністерства фінансів, Міненерго, Міністерства цифрової трансформації, Національного агентства з питань запобігання корупції і Державної аудиторської служби.

На цей момент в документі не було ЖОДНОГО слова про визнання незадовільною роботи наглядової ради чи виконавчого органу "Укргідроенерго". В проекті пропонувалося затвердити річний звіт компанії за 2020 рік, а також звіти про винагороду членів наглядової ради, та висновки ревізійної комісії товариства за результатами перевірки фінансової звітності та фінансово-господарської діяльності за 2020 рік. Крім того, йшлося про розподіл чистого прибутку компанії за 2020 рік та розмір річних дивідендів. Крапка.

27 квітня, за день до того, як це розпорядження ухвалив уряд, в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко надсилає в Мінекономіки лист, в якому пише, що Міністерство енергетики розглянуло проект розпорядження у вказаній редакції і "погоджує його без зауважень". Цей лист був завізований усіма відповідальними директорами департаментів Міненерго. Тобто ще 27 квітня Юрій Вітренко не підіймав питання про незадовільну роботу керівництва "Укргідроенерго".

Тож яким чином фінальна редакція розпорядження Кабінету Міністрів зазнала таких суттєвих змін? Як не дивно, знову ж таки "завдяки" Юрію Вітренку. Вранці 28 квітня він раптово починає готувати доповнення до листа, який надіслав до Мінекономіки напередодні. При чому за словами обізнаних співробітників Міненерго, фактично цей документ він писав власноруч, бо директори департаментів міністерства відмовилася візувати ці необґрунтовані доповнення, до того ж в авральному режимі.

Врешті в 11:03 28 квітня до Мінекономіки було надіслано другий лист за підписом Юрія Вітренка, в якому пропонується визнати роботу наглядової ради та виконавчого органу "Укргідроенерго" незадовільною. Без будь-яких обґрунтувань і пояснень. І якимось дивним чином ці пропозиції уряд миттєво вносить до фінальної редакції свого розпорядження. При тому, що на момент, коли Вітренко надсилав його до Мінекономіки, вже розпочалися засідання урядового комітету, на яких розглядаються проекти рішень Кабміну. Тобто реально опрацювати ці пропозиції вони не могли фізично.

Більше того, як кажуть співрозмовники в Міненерго, в ситуації з "Нафтогазом" все відбувалося майже за такою ж схемою: попереднє погодження без зауважень, а потім – раптова зміна позиції.

Чому настільки важливі питання візування і період листування? Бо якщо ця історія дійде до судів – це стане беззаперечним аргументом щодо порушень при підготовці рішень уряду.

Зрозуміло, що в цій ситуації Юрій Вітренко скоріше виконавець, ніж ініціатор визнання роботи наглядових рад і виконавчих органів незадовільною. Турборежим, в якому уряд схвалював його пропозиції, однозначно свідчить про те, що до них були готові. Але формальну відповідальність за них взяв на себе саме пан Вітренко.

Але навіщо це було самому Юрію Вітренку? Можна висувати різні конспірологічні теорії, але в даному випадку відповідь лежить на поверхні. Багато років, ще працюючи в самому "Нафтогазі", він регулярно вступав в конфлікти з Андрієм Коболєвим за вплив на компанію. Час від часу з’являлися новини про те що Вітренко ось-ось підсидить "шефа" і обійме посаду голови правління. Та весь час щось не складалося.

Так само, як не склалося в нього з посадою міністра енергетики. Скільки б не намагалися люди з Офісу президента і Кабміну вмовити нардепів призначити Вітренка міністром – результату це не принесло. І ось перед ним замайоріла перспектива з "неповноцінного" міністра перетворитися на реального очільника НАК "Нафтогаз", про що він мріяв роками.

І нехай для цього треба порушити кілька законів і протягнути сумнівне рішення уряду, ціль виправдовує засоби, чи не так? І нехай це зашкодить національним інтересам України і поставить під питання перспективи співпраці з кредиторами і інвесторами. Головне – отримати омріяну посаду. Питання лише в тому, чи зможе така людина в подальшому представляти інтереси країни, і чи зможуть їй довіряти як міжнародні партнери, так і самі українці?

А тепер від "технічної" складової і людського фактору перейдемо до правових і політичних питань. Окрім того, що призначаючи Вітренка головою правління НАК "Нафтогаз", уряд порушив закон "Про акціонерні товариства", що обурило західних партнерів, також було порушено і закон "Про запобігання корупції".

Стаття 26 цього закону забороняє особам, уповноваженим на виконання функцій держави, протягом року після звільнення укладати трудові договори з юридичними особами, стосовно яких на попередній посаді вони виконували функції з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб. Тобто Вітренко як в.о. міністра енергетики мав вплив на роботу "Нафтогазу", тому не має права очолювати компанію протягом року.

Уряд вже розробив "методичку" з відповідями на ці "закиди". Цитата з неї: "Насправді Юрій Вітренко як перший заступник міністра енергетики не мав таких повноважень для контролю та нагляду за діяльністю Нафтогазу або навіть для того, щоб готувати відповідні проекти рішень Кабміну, які б означали якесь регулювання діяльності Нафтогазу, контроль чи нагляд за роботою компанії".

А тепер оцініть "красу гри". Юрій Вітренко ініціює зміни до рішень уряду, які призводять до звільнення керівників найбільших енергетичних компаній. Не просто Міненерго, а особисто Юрій Вітренко. А потім Кабмін стверджує, що він не готував "проекти рішень Кабміну, які б означали якесь регулювання діяльності Нафтогазу". Цинізм на межі фантастики.

Але в уряді чомусь щиро вірять, що українці все це, вибачте, "проковтнуть". Але є одне велике питання: чи проковтнуть це західні партнери? Бо їм українська влада теж безсоромно бреше.

Після зміни керівництва "Нафтогазу" реакція США, ЄС і міжнародних фінансових інституцій була однозначна: українська влада руйнує реформу корпоративного управління. Ця тема стала однією з центральних під час візиту держсекретаря США в Київ. Ситуацію, наче, вдалося якось владнати, або принаймні "збити градус". Він вислухав позицію української влади, але залишив доволі чітке попередження стосовно впливу цих подій на інвестиційний клімат, співпрацю з МВФ і економічну стабільність в Україні.

"Насправді це - поганий сигнал і потенційна шкода міжнародному іміджу України. Мені здається, уряд це розуміє і буде рухатися вперед до корпоративного управління Нафтогазом. Воно повинно бути прозорим, незалежним і обов'язково служити інтересам українців", - сказав він в інтерв’ю ICTV.

Як виявилось, уряд "зрозумів" це дуже дивним чином: просто наплював на все, що говорилося під час перемовин, і продовжив руйнувати реформу корпоративного управління. Єдиним логічним поясненням таких дій може бути лише бажання представників влади отримати доступ до фінансових ресурсів великих державних компаній і розпоряджатися ними "в ручному режимі". Але чи вартує це зруйнованої довіри з боку інвесторів і кредиторів? Питання зовсім не риторичне.