Реформи СБУ без конкурсу не буде

Найближчим часом очікується фіналізація тексту законопроекту реформи СБУ до 2-го читання. Важливий етап, адже після першого читання до законопроекту було чимало питань. 

Тому від народних депутатів надійшло 2225 правок і пропозицій. Чимало зауважень та рекомендацій і від громадськості, експертів та партнерів, які входять до робочої групи при комітеті нацбезпеки, оборони і розвідки Верховної Ради. Відтак профільний комітет має визначити, які пропозиції заслуговують на увагу у 2-му читанні, а які ні.

Водночас є ризик не врахування усіх ідей, які має передбачати довгоочікувана реформа. Адже далеко не усім потрібна дійсно модернізована СБУ. А відомство очолює друг і член команди президента. Тому схоже жодних проблем у питаннях лояльності там немає. Відтак немає і гострої необхідності щось докорінно змінювати у відомстві, яке враховує інтереси патрона.

Залишається лише сподіватися на світлі голови і патріотичні серця у депутатському корпусі. Адже крім іншого серед недоліків законопроекту: відсутність належної уваги кадровому питанню - розумних, визначених правил прийому та просування по службі. 

Станом на сьогодні, якщо прийом до СБУ передбачає потребу подолання бар’єрів, то просування по службі відбувається здебільшого за рахунок лояльності чи зв’язків. Головна причина - це відсутність обов’язкового конкурсу і сильна залежність працівників від милості керівництва.

Тому, якщо реформувати відомство зі штатом нині близько 27 тисяч осіб, а в перспективі 17 тисяч, то забути про кадрову складову груба помилка. Адже ефективність роботи будь-якого механізму, яким у соціальному вимірі є будь-який інститут суспільства з вертикальними і горизонтальними зв’язками, визначається якістю роботи окремих елементів - його працівників.

Сьогодні кадрова питання це не абстракція, а проблема. Навіть у відомстві це визнають. Потрібні фахівці у сферах айтітехнологій, точних, природничих наук, перекладачі тощо.

До того ж СБУ не характеризується й службовою привабливістю через в’язку причин: військовий характер служби, низькі оклади і залежність від надбавок, неналежне ставлення керівництва, відсутність кисню для професійного росту тощо. Однак головна на мою думку причина - це відсутність обов’язкового конкурсу на зайняття рядових та керівних посад у відомстві. Тому не приділити цьому достатньої уваги і зробити можливе - маленька зрада.

Запровадити обов’язковий конкурс

Крім доцільності демілітаризації служби в СБУ та визначення на рівні закону гідного розміру окладів, головним є запровадження обов’язкового конкурсу при прийнятті і просуванні по службі. Адже компетентніший і спроможніший працівник даватиме кращі результати. Тому завдання відомства забезпечити це відповідно до нормативних актів, основу яких складатиме новий закон.

Здавалося б, одна річ, але це матиме суттєвий вплив на зміну порядків у відомстві. Кожен працівник, який хотітиме перспективи розумітиме потребу професійного росту і доцільність докладати зусиль. А це стимулюватиме підняття загального професійного рівня відомства.

Звісно самого словосполучення “обов’язковий конкурс” у новому законі про СБУ буде недостатньо. Слід передбачити також основи такого конкурсу:

- етапи: повідомлення про конкурс, прийом документів, здача тестів, інші випробування, співбесіда, прийняття рішення;

- критерії відбору: досвід, стан здоров’я, загальні здібності, професійна компетентність;

- гарантії для кандидатів: рівність, визначеність строків, мінімальні вимоги;

- конкурсні комісії: склад, відбір членів комісії, вимоги, тощо.

Слід зауважити, що конкурс повинен бути обов’язковим не лише щодо рядових та керівних посад середньої ланки, а й найвищого керівництва: голови СБУ, його заступників, керівників територіальних управлінь, центрального управління тощо. Подібний підхід суттєво відрізнятиметься від нинішнього призначення та звільнення майже усього керівництва президентом, що дозволяє мало не особисто керувати відомством. Попри відсутність таких повноважень.

Зауважу, що з огляду на конституційний спосіб призначення голови СБУ, безумовною є необхідність дотримання дискреції президента у виборі особи, яку пропонувати Верховній Раді призначити. Тому мною пропонувалася ідея визначення декількох кандидатів шляхом проведення конкурсу, з поміж яких президент міг би обрати на його погляд гідного кандидата.

Прописати наведені речі в законі означатиме обмежити суб’єктивність і заангажованість тих, хто зараз призначає осіб на посади. Натомість залишити місце об’єктивності і надати незалежності при вирішенні питань відбору та призначення. Тому це питання дуже важливе вже зараз. Оскільки майже не відображено у законопроекті 3196-д.

Однак відповідні пропозиції народні депутати, зокрема профільного комітету, отримували. Але якщо є сумнів, то можна обернутися довкола і побачити вже набутий власний досвід.

Наш досвід

До прикладу Національна поліція та Національне антикорупційне бюро.

Формально конкурс є і там і там. Однак у випадку з поліцієї мова лише про вхідний конкурс. Тобто коли він має місце при потраплянні на службу ззовні. Далі кар’єрний рух відбувається зазвичай без конкурсу, бо він не є обов’язковим.

Таким чином призначення залежать від волі керівництва, яке призначає більш лояльних людей. Як наслідок, кваліфікований працівник не бачучи перспективи і достатніх гарантій для себе, позбавлений можливості працювати виключно за законом.

Звідси й звичний порядок речей: залишаються здебільшого ті, хто готові до компромісів в інтересах керівництва, а не стійкості для суспільного добробуту. Звідси Кагарлик, справа Шеремета, переслідування активістів та багато іншого.

Інакше у НАБУ. Конкурс є обов’язковим для зайняття будь-якої посади, хіба за виключенням заступників директора. Там передбачено здачу тестів на інтелект, компетентність та проходження співбесід. Прозорий, достатньо об’єктивний спосіб зайняття посад.

Як наслідок, відомство зі штатом до 700 осіб, на відміну від інших правоохоронних органів, показує хороші спроможності і кращі результати. 

Тому порівнюючи наведені принципи службового просування привабливішим для працівника і кращою для відомства є конкурсний. Він забезпечує визначеність, незалежність та здорову конкуренцію. А це стимулює професійний розвиток.

Недостатність переатестації

Нещодавно Мар’яна Безуга повідомила про ідею (проект) переатестації працівників СБУ. Ідея хороша, але не системна. Оскільки це як боротися з зовнішніми проявами хвороби, забуваючи про лікування і здоровий образ життя.

Питання не кваліфікованості, не доброчесності має не вирішуватися, а попереджатися. Тобто такі особи в принципі не повинні займати посад. А для цього потрібні перманентні бар’єри, які можуть виражатися у конкурсі.

Натомість переатестація - це одноразова акція після якої можливістість відновлення статус-кво лише питання часу.

Тому необхідно змінювати сам принцип зайняття посад у відомстві: визначені правила замість чиєїсь милості - захід тривалої перспективи. А переатестація, як захід очищення рядів СБУ на коротку перспективу, може стати лише доцільним доповненням.

Резюмуючи

Працівники СБУ мають бути професіоналами і патріотами. Актуальність цього підтверджує факт переходу мало не усього складу управлінь СБУ на анексованих та окупованих територіях нашої країни. А для цього потрібно забезпечити хоча б мінімальну справедливість і чесність держави по відношенню до її захисників, яких не мало в лавах СБУ і які хочуть не від милості а завдяки своїм здібностям і зусиллям захищати інтереси країни.

Насправді це не лише питання роботи відомства - це й можливість для нас з часом пишатися професіоналізмом своїх захисників в цивільному. А молодій людині, яка обирає професію, чи спеціалісту з досвідом на службі, привід прагнути щоб мати перспективи.