Високе мистецтво постмодерну (кілерська трагедія для 16+)

Дійові особи:

Лазар Абрамовмч Карпацький — запеклий бандерівець із Тель-Авиву, тонкий митець постмодернізму і кілер-акціоніст;

Марфа Фроловна Стерлигова — запекла бандерівка з-під Рязані, поціновувачка високого мистецтва постмодерну, фанатка Жанни Агузарової;

Жанна Агузарова — муза з Ленінграду, богиня-співачка, що підносить дух за хмари маріхуани, в трагедії не з‘являється;

Маріхуана — пригноблена наркоманами рослина з листями, що своїм димом робить Лазара, Марфу та богиню Жанну веселими, творчими і пацаватими.

Барига, кaцaп та курва — засоби високої творчості після обробки їх з 6П9 та «Глоку-17»;

6П9 (він же ПБ) — пістолет з інтегрованим та додатковим глушником, що дозволяє досягти вершин у постмодерні (зображено на фото);

«Глок-17» — австрійський пістолет, що випадково опинився у кaцaпа.

Постмодерн, він де Постмодернізм — мистецтво, що оспівує занепад, лайно і смерть, а також: соціальний і культурний плюралізм, спростування загальних законів культури, історичного розвитку, тощо.

Місто Київ — полотно творчості пацаватих, накурених постмодерністів.

Дія перша:

Красиві печерські пагорби із старими будинками та обісцяними підворотнями. На вулицях пусто, бо йобана пандемія ковіду. Біля будинку стоїть красивий Мерседес на номерах Верховної Ради України. З Мерса лунає зіпсований х¥ями та кокаїном голос Ваєнгі. За кермом водій. Він шмалить цигарки «Давідофф» і триндить на гучному зв‘язку із кимось по Айфону. Періодично він фоткає свого мацного єб@льника, милується і відсилає співразмовниці. В цю мить екран Айфону вмикається. На ньому з‘являється розмальована як матрьошка курва у кокошнику. Її підписано «Любимая Москва». Вони обидва варнякають  із характерним московським акцентом.

До машини підходить Лазар Абрамович Карпацький. На ньому «гелітейка». На плечі шеврон із черепом та крилами добровольчого батальону «Київ-2». Там де має бути наліплено групу крові у нього стрічка із написом «работорговець». Очі Лазаря Абрамовича палають ненавістю дивізії СС «Галичина». Його славну ходу знімає на Айфон Марфа Фролівна Стєрлігова, що через блютуз слухає Агузарову.

Лазар Абрамович: «Йом тов! Слава Україні! Манішь ма? Що €бальник разявив?»

Водій Мерседесу: «Чо?! Слишь, любімая, подожді. Тут какой-то оху€вший укроп страх потерял», — демонстративно поправляє кабуру підмишкою і на понтах виходить з машини

Лазар Абрамович хутко вихоплює пістолет 6П9 із глушником і х¥ярить між очі кaцaпу. Виймає у нього із наплічної кобури «Глок» і вкладає в руку жмура.

В цей час Марфа Фролівна вмикає Агузарову на гучні динаміки Айфону.

Дія друга:

З під‘їзду виходить пузатий барига під руку із красивою курвою. Курва весело із конячим реготом розповідає, як її колгоспом €бала поліція Дубай, після селфі із голою жопою на скляному балконі. На її біду вона своїм вереском перекрикує Агузарову, що є святотатством!

Марфа Фролівна піднімає руку жмура із пістолетом і стріля у веселу пику курви. Курва пада навзніч.

Марфа Фролівна, українською мовою із львівським акцентом: «Вондо взяв свою курву і вьо сюди! Що не ясно, 3/14здець твій тато?!»

Барига хапа агонізуючу курву і втрачаючи кров і мозок з її голови та свій кал зі штанів біжить до Мерседесу. Бачить жмура, рукою якого стріляла Марфа.

Барига, розгублно: «это что он стрелял?»

Марфа Фролівна: «Он-он! Забери у нього «глока», поки і тебе не зах¥ярив!»

Барига бере «Глока» і отримує по яйцях від Лазаря Абрамовича. Він бачить товстенний глушник ПБ, що дивиться йому між очі. Глушник стирчить із дивного пістолета, над яким, чорні як аравійська ніч, добрі та усміхнені очі, обрамлені чорними кудряшками із кіпою зверху. Барига впізнає привітного художника-акціоніста Лазара Карпатського. 

Лазар Абрамович із лагідною посмішкою: «Слава Нації! Що мовчиш? Відповідь на вітання?»

Барига: «Я депутат Верховной Ради! Я нє знаю! Я лєсом торгую!»

Марфа Фролівна: грайливо змінює тему: «Та курва гарно сосала?»

Барига: «Та так, нічо…»

Марфа Фролівна: «Ану покажи? Пососи ствол «Глока»!

Барига сує «Глок» собі у рота і з переляку натискає гачок, — фонтан мозоку і крові прикрашає кришу Мерседесу, кусти, та красиве коротке платичко дохлої курви.

Дія третя

Лазар та Марфа роблять красиві селфі. Свідки розповідають поліції про баригу, що завалив свого водія, курву і застрелився сам. А коли з‘являється телебачення, Лазар Абрамович Карпацький із почуттям гідності підніма телефон кaцaпа-водія, що весь цей час працював. У тиші, що раптово виникла цієї ж миті, він промовляє літературною російською мовою до абонентки з Москви: «ваш любімий только что погіб в нєравном бою с Правим сєктором. Ізвініте, не убєрєглі», — і вимикає телефон.

Завіса