Закон про олігархів. В полоні Коломойського.

Полундра, тисяча чортів! - подумав Ігор Валерійович, отримавши чорну мітку від США. Зійтися якорями з американцями таки доведеться, а колеги по промислу піддають ліва керма. Але викинути білий прапор та відправлятися до скрині Джо Байдена він не планував. Тому вирішив вчергове скористатись талантами порохової мавпи для об’єднання старих пройдисвітів, нагадавши їм, що є тільки один прапор. І він такий же чорний, як чорні наші серця.

Так з’явився антиолігархічний законопроєкт. 

Якщо вам здається, що президентський законопроєкт про олігархів – це популізм або свідчення того, що наш гарант трішки не в собі, вимушена вас розчарувати. Це не так. Ми не тільки спостерігаємо, а й є учасниками блискучої політтехнології від талановитого митця, що вже не раз доводив свою антикрихкість у політичних штормах будь-якої сили.

5 березня 2021 року Сполучені Штати Америки запровадили санкції проти одного з найпотужніших, найепатажніших та непередбачуваних олігархів України – Ігоря Коломойського. Риторика держсекретаря США Ентоні Блінкена була достатньо категорична: Коломойський «брав участь у корупційних діяннях, що підривали верховенство права і довіру української громадськості до демократичних інститутів і процесів урядування, включаючи використання свого політичного впливу та офіційної влади для особистої вигоди».

Бізнес-партнерство з Коломойським та антиолігархічний запит суспільства не залишила жодного шансу президенту Зеленському проігнорувати такі заяви. А «партнери» Коломойського по реєстру олігархів якщо і не доклали своєї руки до американських санкцій проти свого колеги, то були раді використати свої «партизанські» спроможності для пришвидшення «деколомунізації».

Виклик нестандартний та достатньо загрозливий, щоб приймати його самому та долати простими кроками. І перше, що потрібно було зробити – приспати пильність західних партнерів та суспільства. Людей Коломойського попросили покинути «Центренерго». До офісу Коломойського у «Міленіумі» на обшук з попередженням заздалегідь завітала СБУ. І навіть Антимонопольний комітет оштрафував паливний бізнес Коломойського разом з державними нафтогазівськими структурами на кілька мільярдів, попередньо заклавши під своє рішення за допомогою «вовчого» ОАСКу бомбу уповільненої дії.

«Зеленський порвав з Коломойським?» - питали навіть найдосвідченіші політичні експерти. І попри «топорність» роботи, перший етап плану можна було вважати виконаним. Бо факт самого питання свідчив про наявність сумніву у тому, що Зеленський залежить від Коломойського.

Другим етапом стало радикальне зміщення акцентів з деколомунізації на деолігархізацію та примусове об’єднання олігархів під своїм «прапором».

15 квітня президент Володимир Зеленський заявив про початок розробки закону про олігархів. Вкидується туманний натяк, що цей закон примушуватиме олігархів ставати просто великими бізнесменами. А секретар РНБО Данілов додає – олігархів буде чортова дюжина, 13.

Засоби масової інформації навипередки пишуть про майбутній закон.

Експерти формують свої пропозиції, що в ньому повинно бути.

Суспільство висуває свої версії щодо тих, хто опиниться в реєстрі.

Кандидати в олігархи стають ньюзмейкерами та вимушені витрачати більше ресурсів на угамування революційних настроїв. 

Західні партнери вимушені підтримувати таку антиолігархічну повістку та підбирають дипломатичні слова для пояснень, чому президентський законопроєкт не виправдає очікувань.

Під час останньої прес-конференції президента журналісти Коломойського нагадують Зеленському про бажання переобратися на другий термін та колегам по цеху, що в реєстрі їх буде щонайменш тринадцять.

Найвпливовіший олігарх України в єдиному за останні багато років інтерв’ю запрошує Коломойського повернутися у великий футбол.

Справа зроблена!

І не важливо, насправді, що буде цьому «антиолігархічному» законі. І тому, що він взагалі не потрібен, бо існуючих законодавчих інструментів та абсолютної влади в руках Зеленського більш ніж достатньо, щоб розібратися з олігархами без законодавчого спаму. І тому, що парламент, який складається зі слуг олігархів, ніколи не проголосує за будь-яку законодавчу ініціативу, що насправді створюватиме загрозу для їх прибутків. І тому, що боротися з олігархами за допомогою їх законодавчої коронації – це те ж саме, що сподіватися на подолання корупції за допомогою реєстру корупціонерів замість в’язниці.

Тому, чи буде остаточний текст закону у тій версії, що сьогодні опублікувало «Дзеркало тижня», або в покращеній версії – не важливо.

Мета цієї гри досягнута. Автор може пришвартуватися в тихій гавані за щитом із найвпливовіших людей країни перепочити до наступного шторму.

«Радіо свобода» спробувало опитати головних кандидатів до реєстру про президентську ініціативу. І тільки Ігор Валерійович заявив, що вважає непоганою ідею визначити поняття «олігарх» на законодавчому рівні.