Замах на заступника голови АРМА як постріл в антикорупційну систему

Тиждень тому стріляли у Володимира Павленка, заступника голови АРМА. І, як часто буває в нашій країні, реальну вагу цієї події оцінили хіба що ЗМІ. Протягом тижня після нападу на топ-чиновника ми не почули ні офіційних заяв від посадовців, ні традиційної занепокоєності міжнародних партнерів, ні будь-якої реакції правоохоронних органів. І це при тому, що замах здійснено на одного з керівників антикорупційного органу, який, нагадаю, опікується мільярдними активами корупціонерів.

Діяльність АРМА під прицілом

В той час, коли інші антикорупційні інституції змагаються у рейтингу найскладніших умов роботи то через спроби влади реформувати їх "під себе", то через політичний тиск, представники АРМА виконують обов’язки під прицілом. Буквально.

І це зовсім не дивно, якщо звернути увагу на те, чим займається цей орган. А займається він управлінням арештованою власністю тих людей, чиї імена добре знає і ще довго пам’ятатиме вся країна – президента-втікача Януковича, екс-міністра МВС Захарченка, сумнозвісного глави "мінздоху" Клименка, младоолігарха Курченка, екс-регіонала Клімова, братів Дубневичів, Медведчука та багатьох інших. Крім того, сьогодні АРМА розпоряджається "Мотор Січ", двома ТЕЦ, акціями облгазу та нафтопереробним заводом. Працювати з такими "клієнтами" безперешкодно і безпечно неможливо в принципі, а в наших реаліях і поготів.

Кілька місяців тому керівництво АРМА вже зазнавало нападів і погроз. Тоді були розбиті автомобілі і гранати, відрізані свинячі голови, повішені опудала та інші залякування. Всі ці речі пов’язували з арештованими бандитськими коштами, які були передані в АРМУ, а та, в свою чергу, повернула їх власнику за рішенням суду. Але пізніше з’явилися припущення, що той, кому перерахували гроші, насправді не є власником.

Дехто намагається пов’язати з бандитським "общаком" і теперішній замах на Павленка. Звісно, підтвердити чи спростувати цю версію можуть (і мають!) компетентні органи. Але є кілька вагомих "але".

Серед зацікавлених – ледь не кожен фігурант кримінальних справ, якими керує АРМА

По-перше, у порівнянні з масштабом тих активів, якими АРМА сьогодні управляє, воровський "общак" – це сущі дрібниці, копійки. Буквально останнім часом Нацагентство почало активно шукати управителів для майна Захарченка в Києві та нерухомості Клімова в Одесі, відібрало переможця для мисливської резиденції Януковича в Сухолуччі, а також для "труби Медведчука". В середовищі юридичної спільноти подейкують, що кілька років тому власники великих активів могли домовитися з АРМА поставити управління ними "на стоп" і з цими активами просто нічого не робили. Зараз ситуація змінилась, і все, що потрапляє в АРМА - від великого до малого - виставляється на конкурси. А це навряд дуже подобається власникам цих активів.

По-друге, можна логічно стверджувати, мовляв, умовний Медведчук чи Жеваго (а його активи теж передано в АРМА) не буде діяти такими методами, тут очевидний почерк криміналітету. Тим більше у світлі недавніх погроз і залякувань. Асоціація з "общаком" спрацьовує автоматично, і саме це створює благодатні умови для кожного, хто сьогодні прагне усунути/залякати керівництво АРМА. Хто б що і як йому не заподіяв, все одно подумають на бандитів, які мстяться за свої гроші. Все одно винними будуть посадовці Нацагентства, які не вберегли бандитські заощадження.

По-третє, навіть якщо припустити бандитський слід у історії зі стріляниною, то мотиви злочинців залишаються банально незрозумілими. На що вони можуть розраховувати – на повернення їм грошей чи на сердечні вибачення? Що можна добитися від чиновників АРМА щодо кейсу, по якому вже прийняте рішення, яке неможливо виправити чи переглянути? В той же час "збити", хай навіть на деякий час, заступника голови, який відповідає саме за управління активами, щоб паралізувати цей напрям роботи, вигідно ледь не кожному фігуранту кримінальних справ, чиїми активами керує АРМА.

Спроможність держави захистити тих, хто захищає її від корупції

Як би там не було, версії – це робота для слідчих. Незаперечним є тільки одне: без гарантій безпеки представників АРМА неможливо говорити про незалежність і ефективність цієї структури. Як чиновники, чиє життя перебуває у перманентній загрозі, мають ухвалювати рішення про долю стратегічних і дороговартісних активів, власники яких далеко не в захваті від таких рішень? По факту, в багатьох відношеннях робота представників АРМА не менш ризикована, ніж робота працівників інших антикорупційних органів, однак ступінь захищеності перших і других абсолютно неспівставний. Вирішення цієї проблеми є питанням базових гарантій діяльності антикорупційної системи.

А поки що надважливою є оперативна реакція правоохоронців. Реакція навіть не інформаційна, в частині підтвердження факту нападу, повідомлення деталей інциденту тощо. Бо є таємниця слідства, є справи, інформація по яких не розголошується - це нормальна практика. Зрештою, про розслідування попередніх випадків офіційних повідомлень теж не було. Як немає і результатів по їхньому розслідуванню. Тому зараз важливим є саме результат як свідчення спроможності держави захистити тих, хто захищає її від корупції. Це необхідно в першу чергу для того, щоб постріли в антикорупційну систему, які пролунали тиждень тому, не стали буденним явищем.