Золошлакові відвали - це проблема яка кричить!
Що ще потрібно для того, щоб наші законодавці повернулися обличчя до екологічних проблем. Вся країна завалена промисловими відходами, вони смердять, отруюють повітря, люди хворіють.
Коли у 2014 році в США від золошлаків (ЗШВ), в наслідок зараження, постраждало лише 120 гектарів сільгоспугідь, ця проблема одразу ж набула національного рівня. За даними американського Агентства з захисту навколишнього середовища, проживання поруч з місцями поховання ЗШВ в кілька разів підвищує ризик захворювання на рак. Якщо бути точніше, в 50 разів, у разі коли ви п'єте воду зі свердловини поруч з золовідвалами. Виявилося, що відходи заражають ґрунт і воду миш'яком, свинцем, кадмієм та іншими важкими металами.
Вугільна зола більш радіоактивна, ніж ядерні відходи. У летучому стані, вступаючи в атмосферу та осідаючи на ґрунті, вона дає в 100 разів більше радіації, ніж атомні електростанції з подібним показником вироблення електроенергії.
Якщо подивитися на Україну, то волосся стає дибом, тільки в Обухівському районі під золовідвалом Трипільської ТЕС використовується близько 150 га, а по країні це сотні тисяч гектарів. Поряд з ним живуть люди, а у нас і досі нема закону, який би врегулював поводження з відходами, щоб бізнесу було вигідно займатися перероблюванням відходів. Натомість все що потрібно для ахметівської «зеленки» парламент приймає без проблем і завжди в першому читанні.
Нам потрібна теплова енергетика, те що весь світ відмовляється від вугілля – це казка для нас наївних, тому що де хто намагається втюхати нам свою «зеленку». Всі країни використовують ТЕСи тільки роблять вони це з урахуванням екологічних вимог, турбуючись за здоров’я своїх співгромадян.
От маленькі приклади: в Скандинавських країнах рівень утилізації золи ТЕЦ доведена до 100%, тобто там ніхто не заробляє на «зеленці», коштом здоров’я нації. У 2010 році країни Тихоокеанського регіону (Китай, Індонезія, Австралія) створили цілу Азіатську асоціацію вугільної золи (Asian Coal Ash Association).
Нічого не потрібно вигадувати, урядовцям необхідно лише витягти з глибоких кишень свою совість та застосувати світовий досвід в Україні. В темі погодження з промисловими відходами все вже зроблено до нас. Ще в 1930-ті роки американський професор Р. Е. Девіс представив ідею використання золошлакових відходів для виробництва бетону та різноманітних будівельних матеріалів.
Існує 5 основних напрямків перероблювання ЗШВ (в порядку убування популярності): будівельні матеріали (цемент, цегла, блоки); дорожнє будівництво (наповнювачі для огрядного полотна); будівельні проекти (стіновий матеріал); виробництво різних наповнювачів;сільське господарство (стабілізатори ґрунту).
Один із перспективних напрямків перероблювання золошлакових відходів - витяг з них корисних металів
Сьогодні цей спосіб отримання алюмінію з золи активно використовують в Китаї. У 2012 році був запущений масштабний проект в Тогто (Tuoketuo), де базується найбільша електростанція світу. За вихідними даними завод повинен щорічно виробляти 500 млн. т. оксиду алюмінію (сировини для отримання алюмінію) та 400 млн.т.силікату кальцію. Все це з великим запасом покриває внутрішні потреби Китаю в металі. Я вже не кажу про те, що ЗШВ також можуть бути джерелом отримання більш дешевого урану.
Чому ми не займаємося такими проектами?
Хоча, за ради об’єктивності потрібно сказати, що не так давно з боку держави, зроблено крок на зустріч розв'язання цих проблем. Маю на увазі рішення РНБОУ «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації».
Але ж на мою думку такі рішення повинні бути одразу ж підхопленні парламентом і урядом, а суспільство мало б вже побачити відповідні закони та постанови КМУ. Такі правильні заходи гарантовано б оживили економіку, заявилося б тисячі додаткових робочих місць, а навколишнє середовище стало придатним для життя.
Поки ж все тихо …і це напрягає.
