Не треба намагатись одночасно бути і розумними, і красивими.

Досить дивна ситуація склалась кілька днів тому в Чорному морі щодо британського есмінця «Дефендер». В Росії повідомили, що їх військові відкрили вогонь по есмінцю, який курсував біля берегів анексованого Росією Криму. В Британії цей інцидент заперечили. Мало того британців здивувало повідомлення, що з’явилось в ЗМІ від російських представників. Британія досить чітко озвучила, що їх есмінець мирно пройшов територіальними водами України у напрямку Грузії, а поруч наче були якісь військові навчання Росії. Випадок досить цікавий і, як для мене, показовий. Питання навіть не в тому, що Росія в своїй звичній манері нехтує буть-яким міжнародним правом та погрожує, що може бомбити не тільки по курсу, а й по цілі, тим самим, в черговий раз доводячи, що Чорне море, Крим та Україна – зона її інтересів і перспектива наявності на нашій території бойової техніки країн НАТО Росію дуже лякає. Позиція Росії зрозуміла, передбачувана та вже нікого не дивує. Мене засмучує в такій ситуації позиція нашого МЗС. Маю з ними вже кілька місяців дискусію щодо денонсації Харківських угод, які Росія денонсувала ще у 2014 році, а ми і досі носимось з ними та сподіваємось на якісь міфічні виплати Росією зобов’язань за використання наших баз в Чорному морі. Саме з такими заявами виступають речники нашого МЗС і підтверджують фактично, що Чорноморський флот РФ знаходиться до цього часу в Криму на законних підставах. Сім років відкритої війни, коли весь світ голосно говорить про незаконно анексований окупований Крим, коли Британія відверто не розуміє, що забули в наших українських водах воєнні кораблі Росії, міністр Кулеба лише стурбовано коментує «агресивну і провокаційну політику Росії в Чорному морі», «окупацію і мілітаризацію Криму, що постає загрозою Україні та її союзникам». Але чомусь пан Кулеба обережно утримується від денонсації Харківських угод, які і далі дають легальний статус наявності кораблів РФ в акваторії Чорного моря. Дуже напрошується резонне зауваження – треба вже обрати – ми розумні чи ми красиві, бо якось непорядно, та і європейські партнери посміхаються та втомились від нашої непостійності та «загадкової багатогранності». І після цього, коли Україна обирає економічне рішення щодо військової бази РФ в Криму, дуже важко апелювати і пояснювати нашим європейським партнерам, чому вони не можуть вчиняти так само і приймати рішення, керуючись лише економікою.