Конституція України: чинна і не дуже

Вітчизняній конституції - 25. Всі державні структури відзначають цю дату, бо офіційно держава вірить у силу й незворушність норм свого основного закону. 

Втім, ні для кого не секрет, що непорушна конституція вже перетворювала Україну з президентсько-парламентської республіки у парламентсько-президентську, а потім назад, а потім ще раз. А от якщо говорити про перейменування Кіровоградської області, то тут вона непорушна і справді. Основний закон країни цементує як справді вічні істини, так і дрібні деталі, які варто періодично коригувати. Й від цієї близькорукої дальнозоркості всі її вади. 

Головна ж причина неспроможностей нашої не завжди чинної конституції криється у головній соціальній цінності, яку вона декларує. Ця надцінність - людина. Істота настільки мінлива й недовговічна, що задля неї якось навіть некоректно споруджувати щось непорушне. Вічні істини доречні там, де є вічне життя. 

І на життя в віках здатна родина, що долає часи поколінями, рухаючись від пращурів до нащадків. Саме родина, а не людина, породжує нові життя. Саме в родинах найорганічніше плекаються спільна пам'ять про минуле і колективні мрії про майбутнє. Саме єднанням родин, а не окремих людей, твориться національним організм, для захисту якого й існує державний механізм. Без нації як сукупності родин потреба в державі втрачає всякий сенс, як втрачає сенс обладунок без лицаря.

Лиш тоді, коли не окрема людина, а традиційна родина, яка здатна породжувати нові покоління, буде проголошена головною соціальною цінністю, непорушність Конституції матиме сенс. 

Для того, щоб основний закон був непорушним, він має містити лише основні, непорушні істини. Ті, підрив яких знищить державу як таку. Державний лад має регулювати закон, а Конституція має бути чимось вищим; тим, що має бути над законодавством. Тим, з чого законодавство творитиме собі межі. І от тоді День Конституції отримає дещо більший сенс, ніж просто ще один вихідний.

📷 На фото - художня інсталяція «Мої права в конституції».