Переписана історія - це шлях у небуття.

В Україні історія переписується політиками завжди і постійно. За багато сторіч вона стала інструментом легімітізаціі злочинних влад. 

Особисто я відстежую цю ганебну традицію з 17 сторіччя, коли у 1654 році була підписана славнозвісна Переяславська угода з Москвою. Причина благальна: Хмельницькому було потрібно врятувати таке явище, як гетьманщина. По простому – примітивний феодалізм, в якому пани, за ради розваги, селян впрягали замість биків. Тоді, як і зараз стояв вибір – йти у Європу чи до Росії, тобто жити в межах Магдебурзького права і не запрягати селян або продовжувати насаджувати гетьманщину, тримаючи українців за скотину. Хмельницький обрав Росію, а українці залишилися під гнітом панів, Росія це дозволяла.

«Ой Богдане, Богданочку. Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала».       Це слова Т.Г. Шевченко про ці угоди.

Ми всі пам’ятаємо, коли після Майдану 2004 року на зміну кучмістам до влади прийшли помаранчеві, перше що вони зробили – стали переписувати підручники історії. Для чого? Щоб легімітизувати звичайний заколот та своє незаконне потрапляння до влади. Але ж крали вони не менше ніж Кучма зі своїми младоолігархами.

Те ж відбулося і в 2014-му, коли у народа з'явився шанс побудувати справедливу державу. Ті події назвали революцією Гідності, а от у владі, чомусь знову опинилися тіж самі негідники. Українці ж в цих подіях зіграли роль наївних добрих людей, які ціною свого життя і здоров’я, в буквальному сенсі на своїх плечах занесли у владу покидьків. Маю право так казати, бо сам був частиною тих добрих людей.

Потрібно з цього порочного кола сходити. Історія повинна бути точним і детальним аналізом того, що відбулося насправді. Політика ніколи не пов'язана з тим, що сталося насправді.
Політика - це всього лише чиясь точка зору з приводу події.
Історія розкриває факти. Політика судить. Історія викриває, говорить все як є. Політика приховує, розповідає тільки одну сторону.
Політики ненавидять правдиво написану історію, бо вона їх робить голими.

Саме тому перед нашим очима постійно повстає реальність маразму. От вам маленька зарисовка з цього приводу.                                                                                                              Ми в голос ненавидимо Медведчука, бажаємо його притягнення до кримінальної відповідальності за зраду, натомість щиро пишаємося Б. Хмельницьким, який насправді є ще більшим зрадником України. Проте, він у нас і на купюрах грошових, і пам’ятником стоїть у центрі Києва. ...Так завжди буває коли право писати історію надають звичайним шахраям.

Історію не можна віддавати на відкуп політикам.
Правдива історія - це шлях в добробут і безпеку, тому що по неї можна прокладати шлях у своє майбутнє.
Переписана політиками історія - це шлях у Пекло, в якому ми знаходимося вже сотні років.

«Той, хто бажає дізнатися, що буде, повинен враховувати те, що було.
Все, що відбувається в цьому світі в кожну епоху, вже відбувалося в давнину».
Макіавеллі.