...Але вітер – зі сходу, тож я вирушаю на схід

Буквально два тижні тому Ада Миколаївна Роговцева, замислено глянувши в далечінь, наче відчувши запах донбаських трав, принесених вітром, сказала: "Щось я давно не їздила на війну до бійців. Скучила за ними. Треба їхати"… Так вона казала і в 2014-му, коли війна тільки почалася: "Ми маємо їхати до людей на схід". Вже згодом стала зрозумілою цінність кожного зробленого на війні кадру, що зафіксували присутність Героя України, Народної артистки України на фронті, реакцію людей на її слова. Сльози, обійми, тримання за руку артистки, наче за останню надію…

Онук Ади Миколаївни, оператор за фахом Олексій Степанков-Ткаченко, із своєю камерою постійно супроводжував акторів у таких поїздках. І вони для кожного стали по-своєму важливими. Саме після поїздки на фронт у Ахтема Сеітаблаєва виникла ідея зняти фільм "Кіборги", який вже зайняв свою історичну нішу в українському кінематографі. Акторкам Світлані Орліченко та Ларисі Руснак цей досвід дав глибину сприйняття жіночих образів у творах сучасних авторів, яких все частіше ставлять в театрах, почуті під час спілкування історії з життя дають потужний матеріал для перевтілення. Художник театру Ірина Горшкова влаштувала на передовій неймовірний перформанс, вбравши військових у старовинні українські костюми. Він отримав широке розповсюдження в соціальних мережах. А в театрі без її фахового погляду нічого не відбувається. Звукорежисер та художник по світлу Олександр Кришталь примудрявся створювати декорації на воротах гаражів, розбитих будівель, на грунтовій дорозі в безпосередній близькості до передової, створюючи абсолютне відчуття присутності в театрі.

Так і виникла концепція фільму – ми стаємо свідками створення театральної постановки через переосмислення побаченого на війні.

Тут є і поранений, і планування військових операцій, і підготовка до бою, і розлука з коханим, і прощання з домівкою на окупованій території… А найцінніше – реальні прототипи всіх цих образів. І реальні розмови з ними. Саме за ними, за цим спілкуванням на війні, і сумує Ада Миколаївна. І розпитує мене після моїх поїздок на схід, як там Бугай, Да Вінчі, Капуста, Пірат, Стриж чи Лівша… Чи такі ж веселі брати-близнюки, які пригощали її смачнющою картоплею, і чи чекає її в гості Бахмат. Всі ці люди стали їй рідними. Їх і чекає вся творча група на передпоказі. Але зрозуміло, що всі не зможуть вирватися в столицю. Більшість з тих, кого глядачі побачать на екрані, зараз несуть службу на передовій. "А ми повеземо кіно їм", - посміхається Ада Миколаївна, передчуваючи, як тепло і по-родинному будуть відбуватися ці покази як в Авдіївці на базі 1-ої штурмової роти, так і в геть розбитих Пісках, і в #Домікуволонтерів-стоматологів…

…Коли хроніки накопичилося досить багато, коли у 2019 році, проїжджаючи шляхами, добре знайомими з 2014-го, акторська група почала згадувати, як і що тут відбувалося на початку війни, сама атмосфера почала нашіптувати, що матеріалу достатньо для документального кіно. А вміння режисера Катерини Степанкової переплавляти будь-який життєвий досвід у сценічні образи обумовило концепцію стрічки. Але без каталізатора, без поштовху ззовні все одно нічого не було б. Бо ця творча родина, відома своїм беззаперечним патріотизмом та відданістю Україні, одноголосно вважала, що хроніку їхньої театральної війни можна буде показувати на широкий загал лише після нашої перемоги.

Умовив їх таки зробити фільм про театр на війні і війну в театрі директор "Сузір’я" – відомого театрального простору – Олексій Кужельний. Тим більше, що величезний шмат знятої хроніки оператор та монтажер Євген Титаренко вже використовував у документальних фільмах. І залюбки долучився і до цього проекту. Але фільм не став би реальністю, якби не продюсер Богдан Жданов. Він вклав стільки сил і душі, щоб стрічка вийшла саме такою, якою її бачили і оператори, і художники, і актори.

Передпоказ фільму в день народження Ади Роговцевої – подарунок всім поціновувачам її таланту. А також їй самії та партнерам по сцені, які підтримують її в поїздках на війну. Для кожного з них спілкування на фронті, знайомства з нашими захисниками переплавляються у власний досвід, який не може не позначитися на творчості.

Коли кажуть, що акторці такого поважного віку не потрібно носитися по передовій, що не варто її втомлювати, організовуючи подібні марш-кидки, що Аду Миколаївну потрібно поберегти, вона сама дратується: "Мені ці поїздки дають натхнення і сили. Бо я бачу очі справжніх людей, обіймаю їх, як своїх дітей, і повсякчас молюся за кожного. Якщо я можу таким чином підтримати наших бійців, то я буду це робити, поки стане сил".

Мабуть, для творчої людини, яка все життя провела на сцені та знімальних майданчиках, найкращим подарунком на день народження і є результат важливого періоду життя, зафіксований на плівці. Тим більше, якщо участь в цьому брала майже вся родина. Дебютний виступ 9-річного Матвія, онука Ади Роговцевої, стався в добровольчому підрозділі. І він, ще зовсім дитиною побачивши війну, блокпости та озброєних захисників, вже ніколи не задасть питання: а з ким ви воюєте, а що, є війна? І він точно знає, як слово – поетичне або власне – надає сили бійцям.

Спілка кінематографістів України долучилася до події й надала для передпоказу Червоний зал Будинку кіно. В день народження знаної артистки, 16 липня, охочі зможуть потрапити і побачити стрічку, що точно викличе емоції. Ба навіть і місце показу – символічне для всієї родини Роговцевих-Степанкових. І цією акцією вони також влаштовують акт притягнення громадської уваги до знакового для столиці місця. Бо Будинок кіно – ходять неприємні чутки – під загрозою. Його хочуть передати у зовсім інше відомство… І що стане з ним після цього – Бог його знає. Таким чином вже перестали працювати кінотеатри "Київ" та "Кінопанорама" – культові для киян місця. Почали знищувати "Квіти України"… Може, все ж прийшов час берегти історичну пам’ять, цінувати те, що важливе людям? І укріплювати Незалежність країни, а не розпорошувати сили і прагнення відданих цій землі патріотів?

"Ну що, я дознялась в фільмі з Дзідзьо, в стрічці "Мама", відіграю ще декілька давно запланованих вистав і – поїдемо до наших, на схід?" – Ада Миколаївна знову збирає свою вірну творчу групу, плануючи, чим може потішити своїх хлопчиків і дівчат на Донбасі. Значить, знову відчуває вітер зі сходу…