Гроші не смердять: екологічна катастрофа під Києвом

Як відомо, у кожної проблеми, крім погоди, є цілком конкретне ім'я. А якщо проблема всупереч закону роками здатна в прямому сенсі отруювати усім життя - отже, у неї крім імені є ще й "дах". 

Такі імена є і у сміттєзвалища, розташованого прямо біля Блакитного озера у Горенці, місця масового відпочинку і купання навколишніх мешканців. 

Про саме сміттєзвалище можна розповідати довго, але усіх слів буде замало, щоб передати враження від побаченого зблизька. Уявіть собі закинутий кар'єр глибиною метрів під 60, наповнений сміттям настільки, що воно височіє над місцевістю, як велетенська смердюча стіна. Цей нестерпний сморід ще більше посилюється, коли звалище починає горіти по сезону. Тоді його тижнями не можуть погасити, бо ця гігантська купа тліє всередині, як торф, і нещадно димить. Цього року, на диво, ще не горіла.

Якщо ж брати правову сторону існування цього об'єкту, то будь-яка притомна людина розуміє, наскільки мало такі звалища відповідають екологічним нормам. Не дивно, що ще в січні державна екологічна інспекція виписала припис його власнику до кінця травня усунути півтора десятка порушень - звісно ж, безрезультатно. Щоб у цьому переконатися - не треба навіть потрапляти на територію звалища. Досить обійти його колом і побачити, що з цієї стіни течуть потоки брудної і смердючої рідини. А звалище призначене виключно для твердих будівельних відходів, які, як відомо, текти не можуть, бо закони фізики, на відміну від законів України, діють навіть в Україні. І усе це добро тече у басейн річки Ірпінь, а звідти у Дніпро.

До цього слід додати, що звалище вже давно займає більше 20 га землі, хоча не має права навіть на половину цієї площі. І виросло воно так стрімко і безкарно за останні щонайбільше десять років.

Як же так сталося, що ця язва лише розросталася всупереч зусиллям екологів та активістів? Про це слід спитати у колишнього сільського голови Горенки, а нині секретаря Гостомельської ОТГ Анатолія Драпея. Коли у 2010 році Драпей балотувався на посаду сільського голови - одним з головних пунктів його виборчої програми було закриття звалища, що вже тоді бууло жахливою екологічною катастрофою та нагальною проблемою мсцевої громади.

Відбувши у сільраді дві каденції, Драпей так і не спромігся бодай пальцем поворухнути, щоб виконати свою обіцянку. Натомість сміттєзвалище швидко розрослося до масштабів космодрому. А самого Драпея частенько бачили в компанії власника звалища та його брата. Я так розумію, приїжджав перевіряти, як не виконується його передвиборча програма.

Що стосується самої постаті Драпея, то про нього стороннім людям відомо мало. Їздить на "хаммері" та "лексусі". Увесь автопарк відсутній у декдарації про доходи, після чого можна вже нічого не пояснювати, бо читач і так усе правильно зрозумів. До речі, у декларації про доходи Драпей придумав прекрасний фокус: він постійно комусь позичає гроші. То 235 тисяч доларів, то 270 тисяч доларів, то 320 тис. Головне, що не треба пояснювати, звідки ж  вони взялися.

Драпей любить розповідати, що багато років займався бізнесом. Цілком можливо. Більше того, продовжував ним займатися, навіть перебуваючи на посаді сільського голови і зараз на посаді секретаря місцевої ради. Кілька його фірм легко знайти в реєстрі, а отже усі ці роки Анатолій Михайлович, з точки зору закону, займався сумісництвом, зловживанням службовим становищем та корупцією. 

...А що стосується сміттєзвалища - та кого воно, справді, хвилює? Ніхто з причетних до його існування не поселився неподалік, куди може долітати дим і сморід. Ці жорстокі і цинічні люди, якщо відкинути умовності - новітні людожери. Вони за грубе бабло труять ваших дітей, щоб на ці смердючі гроші їсти і пити (ну, і не тільки). І чим частше ви бігаєте по лікарнях - тим ліпше у них іде бізнес.

Бо ці гроші для них і справді - не пахнуть. І навіть не смердять.