Хаос по-київськи

Події останніх днів показали, в якому господарчому та управлінському хаосі опинився Київ. І це ще м’яко сказано! Бо оцінки влади, які я чую від людей на вулицях, вже не приховують гнів, ненависть, ненормативну лексику. Їх дублює і остання соціологія групи «Рейтинг», яка вказує, що понад 60% містян переконані: справи в Києві йдуть хибним шляхом.

Кияни на власні очі бачать, як їх улюблене місто гине у безвладді, безконтрольній забудові та техногенному колапсі. Київ давно втратив подобу європейської столиці. Про яку активно розповідав Віталій Кличко, балотуючись на посаду. За приклади тоді брав Прагу, Берлін та Варшаву. Натомість він радше нагадує біблійний Єгипет. На чолі з егоїстом та самодуром Фараоном. На якого Бог спустив 10 кар небесних.

Замість жаб з неба на голови людям падають уламки мостів. Лише два тижні тому на проспекті Перемоги в Києві з мосту біля метро «Берестейська» на автомобіль впав шматок бетону. Уламок пробив лобове скло і, дивом, не скалічив нікого!

Випадковість? Аж ніяк! У квітні цього ж року облицювальні плити попадали на голови перехожим під мостом Метро. Він, як і переправи Патона та Північна, є аварійними. По Патона вже два роки обмежено рух авто, бо він ризикує просто розвалитися. Але це інша історія, про яку я невдовзі опублікую блог.

Останні пів року «Національний Корпус» регулярно приходить під КМДА на Хрещатику, щоб нагадати владі про їх обов’язки та відповідальність за стратегічну інфраструктуру столиці. І це дає результат! Тяжко-важко під нашим тиском та суспільною критикою посадовці починають ворушитися.

Підтвердженням наших слів та вимог є відкриті кримінальні провадження та обшуки поліції та ДБР. Вони, за останні два місяці, здійснили візити майже у всі комунальні підприємства столиці від «Київавтодору» до «Київзеленбуду». Обшуки були результативними, бо виявили багатомільйонні відкати «лівим» фірмам та відверті розкрадання бюджетів на реконструкції та будівництва.

Тут київські чинуші з команди Кличка вдаються до тактики захисту: я – не я, і хата – не моя. Адже КП перераховує гроші підрядним фірмам, близьким до влади. Хоча формально – стороннім, приватним. Оці друзі влади цілком згодяться на іншу кару єгипетську – нашестя паразитів, яке не втомлюється вигризати гроші з міської скарбниці.

При цьому в жалюгідному стані лишається громадський транспорт столиці. Доки Кличко намагається боротися з електросамокатами, які заполонили Київ, а відкату меру не дали. КМДА і далі продовжує закуповувати застарілі дизельні маршрутки. Які й екологію псують, й небезпеки на дорогах додають.

Метро перевантажене. А нові станції столичний мер обіцяє від першого дня своєї каденції. Це вже добрих 8 років!

А останній казус із тролейбусом, який пасажири змушені були вручну пхати під гору, не витримує жодної критики. Ілон Маск зі своїми електрокарами, дронами-таксі та космольотами нервово курить.

Здобули ми ще одну кару - грім, блискавки і вогненний град. Які накрили столицю на початку тижня, перетворивши її в болото. 30 хвилин дощу заблокували багатомільйонне місто. Коли я чую зойки провладних псевдоекспертів на цю тему, то іронічно посміхаюся. Справді, перед несподіваними викликами стихії сьогодні опинилися всі міста світу. Навіть самі передові.

Але порушувати будівельні норми й «економити» на зливовій каналізації – це злочин. Який прикривається з тої-таки КМДА за хабарі. А от нездатність організувати загін комунальників, який перед зливою та після неї здійснить рейд зливостоками, прочистивши їх, - це банальна безгосподарність, непрофесіоналізм та відсутність простих управлінських вмінь.

Якщо згадувати легенду, то пам’ятаємо і про сарану всежерну. В наших реаліях її роль відіграють забудовники. Їх апетити постійно зростають. А остання історія зі спробою знищити історичну пам’ятку архітектури «Квіти України» підтвердила: влади у Києві просто нема. КМДА банально дистанціювалася від нападу забудовника на об’єкт і громаду. Тож містяни взялися самі боронити Київ. Досить успішно! Хоча я вже розповідав і про поразки міста. Вони вкрай болючі, бо знищують унікальні будинки, які вже не відтвориш.

Тож сьогодні кожен тверезомислячий киянин ставить собі риторичне питання: якщо влади нема de facto, нащо вона нам de jure? Писати привітання самого себе з днем народження та відкривати витратні бутафорські об’єкти на тлі тотального занепаду? 

Нехай кожен сам відповість собі!