Зустріч 30-го серпня.

              Безперечно питання проекту «Північний потік-2» для України – це в першу чергу питання безпеки, жодної економічної доцільності в ньому нема. Це пояснюється та обґрунтовується дуже просто: щорічна вартість транзиту по території України складає близько 1,5 - 2 млрд. долл США, загальна вартість самого проекту «Північний потік - 2», з урахуванням будівництва всієї інфраструктури з доставки газу до Балтики, сягає за 100 млрд. долл США (і це без урахування щорічних витрат на експлуатацію «Північного потоку-2»). Тут нема про що сперечатись - мета «Північного потоку - 2» точно не економічні прибутки. І якщо зважити на останній історичний опус Путіна та уважно його прочитати, то стане зрозуміло, що головна мета Москви – це Україна. Точніше – знищення України як незалежної держави. Все в межах концепції «русского мира». І для цього використовуються всі можливі інструменти – і «Північний потік - 2» також. 

           Безперечно, завадити добудові «Північного потоку - 2» на існуючому етапі неможливо. Це також доконаний факт. Наші очільники багато будуть розповідати про «екстра тайм і пенальті», натякаючи на спроби завадити повноцінному використанню «Північного потоку - 2». Ці всі балачки на користь бідних та популізм. Відповідати їм потрібно так – а скільки ви особисто готові поставити своїх коштів на такий розвиток подій? Нічого не поставлять. Німеччина так відверто лобіювала цей проект не для того, щоб він став пам’ятником і замороженим непрацюючим активом.

             І факт, що проект «Північний потік - 2» був програний Україною, і в першу чергу інформаційно та комунікаційної вже дуже давно. В тому числі сивочолим гетьманом, та іншими «фаховими», «професійними» попередниками. Ми виглядали в очах всього світу як маленькі шахраї, які намагаються на Привозі продати багатому покупцеві щось незрозуміле і ефимерне. Замість того, щоб розмовляти про «Північній потік - 2» в першу чергу як про проект, який несе загрозу державності України і постійно нагадувати про Мюнхенську змову. І розмовляти про це в тому числі з суспільством Західного світу (до речі, нещодавно Кент в інтерв’ю прямо натякнув про це).

           Але. З точки зору безпеки ситуація не програна. Існує велика ймовірність, що на зустрічі 30 серпня у Вашингтоні як раз цей аспект і буде врегульований. І Німеччина до цього немає ніякого стосунку. Україні будуть запропоновані нові більш об’ємні збройні програми з в рази більшим фінансуванням – фактично військова співпраця чи союзництво з США, кому як подобається.

           І більше Україна до «русского мира» не повернеться, це точно не наша рожева національна мрія. Головне, щоб ми виконали свою роботу в Києві та не зважали на міф Москви про «єдиний народ».