“Драконівські тарифи”: проїзд у Києві по 25 грн все ближче

Найближчим часом тариф у 25 гривень за одну поїздку може стати новою реальністю для мешканців столиці. Вочевидь, Кличку з його замами вже недостатньо грошей з корупційних схем, тому тепер вони готують киянам безпрецедентне підвищення тарифів проїзду. Чому так сталося і куди підуть ці гроші?

Головна причина, якою аргументують підвищення цін — це окупність транспорту. Мовляв, він у нас дотаційний. Так це коментує сам Кличко:
"У Києві серйозні виклики стосовно транспорту, тому що він у нас дотаційний. Щоб він виходив в нуль... Ми з бюджету Києва сплачуємо ще більше ніж 2 млрд грн щороку. Одночасно ми закуповуємо транспорт і збільшуємо зарплату."

Давайте все ж таки розберемо в чому ж основна проблема? І чому при такому європейському рівні цін, в нас досі такий жахливий сервіс? Кажуть, що наш громадський транспорт дотаційний, але я вам доведу, що це далеко не так.

1. Корупційна складова
Дотації, кажете? А мені це нагадує типовий корупційний дерибан Кличка. Наведу приклад: у 2020 році "Київпастранс" отримав збитки у 52 млн грн, і запросив у КМДА дотації... у 2,5 млрд, тобто у 50 разів більше. Я подавав звернення і спробував дізнатись, навіщо їм настільки великі дотації, але досі відповіді не отримав.

І так в усьому. 

Наразі сфера громадських перевезень в Україні являє собою погану якість послуг, помножену на корупційну складову. Результат – ринок, на якому щорічно обертається 40 млрд грн "чорної" готівки, а стосунки з'ясовуються за допомогою зброї.

Вихід є — електронний квиток. Віднедавна він у Києві запрацював, щоправда, не без казусів. Про це я розповідав у своїх попередніх публікаціях.

2.Попереднє підвищення з 5 до 8 грн. Навіщо?
До речі, тут варто згадати і про попереднє підвищення цін. За правління Кличка її підіймали поступово у всіх видах транспорту, поки взагалі не урівняли повсюди проїзд до 8 грн. Здавалося б, для чого такі великі вливання у бюджет? КМДА не вистачає бюджету столиці?

Як виявилося, ці гроші пішли не на нові вагони метро чи нові автобуси. Замість цього ними закрили фіктивний борг перед компанією “Укррослізинг”, з якою пов’язаний російський держбанк та соратник Януковича Юрій Іванюшенко. Ціна питання — 2 мільярди гривень.
Вдумайтесь. Восьмий рік триває війна, а Кличко виплачує борги російській компанії. Я не знаю, як це коментувати цензурно, тому залишу на ваш розсуд.

3. Новий транспорт, а точніше - його відсутність
У Києві навіть до кінця не оновлений автопарк “Київпастрансу”, на деяких маршрутах досі можна зустріти старі розвалюхи радянських часів.

Натомість знаєте, де ми закуповуємо новий транспорт? Автобуси і тролейбуси, які ви бачите на вулицях столиці, виробляє білоруська компанія МАЗ. Новенькі трамваї — польська PESA. Українське виробництво Кличко не підтримує або принципово, або з розрахунку на більший відкат.

До прикладу, у цьому році проводився тендер на закупівлю 10 нових трамваїв, і там брала участь як львівська “Електротранс”, так і польська PESA. Обидві пропонували практично однакову ціну послуги. Тоді ж львів’ян за фіктивним приводом відсторонили.
А потім ще кажуть, що українці не люблять поляків. Кличко не дасть збрехати: люблять, і дуже, до глибини не тільки власної кишені, а й усієї київської казни. Тому в цьому питанні з толерантністю в нас все гаразд.

4. Весь громадський транспорт дотаційний, а в деяких містах - безкоштовний!
Безкоштовний громадський транспорт – це досвід понад 110 розвинених міст: понад 60 – у Європі, 40 – у США. Є в Китаї та Австралії. І це реальність, я б сказав: тренд сучасних міст. 

Один із найбільш яскравих прикладів – столиця Естонії Таллінн. Не так давно й Люксембург зробив повністю безоплатним громадський транспорт. У Франції є більше тридцяти міст із безкоштовним громадським транспортом. Також значна кількість міст є в Польщі, яка недалеко від України. До прикладу – місто Любін в Нижній Сілезії. Загалом у Польщі більше двадцяти таких міст. Тобто Франція, Польща, Естонія, Люксембург – країни Європи, де найбільше міст із безкоштовним громадським транспортом.

Ще більше міст зробили громадський транспорт безкоштовним частково: за видами транспорту або скасовують оплату за проїзд на окремих маршрутах чи, до прикладу, в певні години. Така практика є і в більших містах світу, але там безкоштовний транспорт введено частково. Наприклад, у Сінгапурі безкоштовно тільки перед годиною пік. У китайському місті Ченду (центр агломерації з 14 мільйонами населенням) – також в години пік. Є різні варіанти. Кількість міст, які вже готуються скасувати оплату за проїзд чи обговорюють таку можливість, зростає. Париж вже цього року широко вивчатиме це питання. П'ять міст у Німеччині також заявили, що хочуть скасувати оплату в громадському транспорті через велику загазованість. Вони цього ще не зробили, але вже зменшили вартість проїзду.

Мета у всіх одна – заохотити мешканців міст менше користуватися приватними авто і більше громадським транспортом для щоденних поїздок. Для цього громадський транспорт роблять не менш якісним і комфортним, ніж автомобіль. Це своєю чергою дозволяє розвантажити вулиці, відповідно, стає менше заторів, менша загазованість повітря, менша потреба у паркінгах і розбудові додаткових смуг для транспорту. Все це прямо впливає на мобільність людей, їхню працездатність, а, відповідно, і на ріст економіки міста загалом.

Але така турбота киянам не світить, бо міський голова порахував і вирішив, що підняти заробітні плати та оновити вагони можна виключно за наш з вами кошт.

5. Ціна на проїзд така сама як у Європі, а що з сервісом?

Ціни на проїзд у Європі сьогодні приблизно такі ж, як і в Україні, у деяких місцях навіть менші. І при цьому порівняйте економічний рівень Європи та України. Мало того: як виявилось, киянин із середньою зарплатою витрачає на проїзд 9% від свого доходу, у той час, як мешканець Лондона — 8,2%, а у Нью-Йорку — взагалі 2,4%. Думаю, різницю в масштабах бачите.

Але ж ви зараз скажете про захмарну вартість одноразових квитків. Правильно, бо вони розраховані на туристів. А місцеві жителі користуються вигідною гнучкою тарифною сіткою. Яка у нас, до речі, далека від ідеалу.

Про рівень обслуговування взагалі треба писати окремо, адже тільки у нас можна їхати вранці на роботу під шансон, бо водій так любить. Замість кондиціонера - отримати хруща у волосся, бо відчинені вікна. А у підсумку ще й не доїхати, бо транспорт спалахнув.

Резюмуючи: ніякого підвищення цін у Києві не треба.
Замість цього потрібні чесні тендери на закуповування транспорту, раціональна та зручна киянам тарифна політика і повне введення електронного квитка. Ці прості речі допоможуть киянам більше заробляти та не стояти у заторах й дихати більш свіжим повітрям. Як приклад можна почати продавати рекламу, яку ми бачимо і в наземному транспорті і в підземному через тендери. І не соромитися питати в людей як покращити їхнє життя, а в експертів - як цей запит реалізувати.