Часу на популізм нема, країна вмирає.
Рішення Президента В. Зеленського про будівництво заводів в областях є результати недолугої економічної політики держави. Хочу висловити свою думку з цього приводу. Руйнація економіки України досягла свого апогею. Мабуть, саме цього чекали і нарешті дочекались наші конкуренти в царині економічного розвитку. Казка про «вільний ринок», про те що нам взагалі не потрібна промисловість, від слова – ніяка, що державі не потрібно планувати, почала давати свої результати. У «Нафтогазі» попередили, що через відсутність відповідних контрактів опалювальний сезон під загрозою зриву. Опалення в цьому році може стати для українців справжнім випробуванням. Кожного разу одне і теж, тільки тепер ще більш трагічніше.
Дивимося на жахливу тенденцію: з одного боку, завдяки нашим ніяким «управлінцям», дипломатам та міністрам зірвані угоди на закупівлю природного газу. Водночас, волання політиків про те, що нам не потрібне своє вугілля призвело до того, що вугільні склади стоять напівпорожні. І якщо перше покласти на друге, то картина виходить і зовсім сумна.
Пане Президенте і Прем’єр-міністр, скільки ви ще будете товктися на місці? Скільки ще будете розраховувати на допомогу і транші від наших «друзів», які сплять і бачать Україну жебрацькою, а ще краще щоб і без українців. Невже, після останніх подій у світі і особливо після виходу США з Афганістану не зрозуміло, що ми нікому не потрібні. Ми вкрай потребуємо успішної економіки і ключ до цього лежить у розвинутому внутрішньому ринку, який врятує всіх нас. Хто вас там оточує? Гоніть їх всіх на…!
Першочергове завдання уряду повинно полягати у забезпечені українців товарами та продуктами харчування вітчизняного виробництва. Крапка! Це ВВП, це робочі місця! Зростання економіки можливо лише при умові введення нових промислових одиниць - аксіома, яку зобов'язаний знати будь-який економіст початківець. Проте, ніякі завдання головам ОДА про будівництво заводів не розв'яжуть питання економічного розвитку. Такі речі так не працюють.
Потрібно мати під рукою не економічну Стратегію уряду до 2030, яка написана дилетантами та для галочки, а справжню економічну модель розвитку держави, з детально прописаними галузевими реформами. Під неї повинна бути запропонована реформа фінансової системи. Я вже не кажу про реформу політичної системи, яка докорінно змінила б систему державного управління.
Тільки маючи такі документи під рукою, можна зрозуміти які заводи нам потрібні, де вони потрібні і скільки їх потрібно. А скидати стратегічні питання на місцевий рівень – це остаточне вбивство економіки. Мабуть, таке рішення вам підказав, якийсь недолугий колишній інструктор горкому партії? Дійсно, в радянські часи місцева влада займалася промисловістю, але ж тільки місцевою. Воно так і звалося; розвиток місцевої промисловості і ні якого відношення не мало до стратегічних завдань держави
Держава повинна контролювати все, що відбувається в економічній площині, починаючи з посівів на землях сільськогосподарського призначення і закінчуючи видобутком газу, вугілля, руди інших корисних копалин. Нам необхідно знати, скільки потрібно українцям, молока, хліба, шкарпеток, сала, телевізорів, машин і тощо. Виходячи з того, держава повинна ставити завдання бізнесу, аграріям, мотивувати їх для отримання ними необхідних для держави результатів.
Надра, енергетика, освіта, медицина, оборона все це повинно бути підконтрольно державі або повністю, або частково у вигляді участі держави, як стратегічного акціонера.
Саме цим, в тій складній ситуації в якій опинилася країна, повинен займатися президент, уряд і парламент. Або не займатися і відійти від управління державою, надавши можливість зробити це тим, хто знає, вміє і може.
Часу на популізм нема, країна вмирає.
