Realpolitik та шанс для України
Якщо ви не слідкуєте за тим срачем на межі погіршення стосунків, який почався між англо-саксонськими країнами та Францією читай ЄС - то дуже даремно. Бо вся ця історія має дуже довгограючі наслідки. І для України - в тому числі.
Адже, по-перше, це перші ознаки того, про що я кажу вже років 10 і за що "прагрєсівна грамадськість" з єврооптимізмом замість мозку мене хейтить.
Мова - про все більше геополітичне відокремлення ЄС від союзу англосаксів. Який віднедавна носить назву AUKUS (Australia - United Kingdom - USA). І до якого невдовзі приєднається, судячи з усього, Канада. В перспективі - Індія. Теж, колись, до речі, британська колонія.
Направлений цей союз чітко проти Китаю. Через що австралійці вирішили за допомогою американців та британців будувати флот атомних підводних човнів. І тому розірвали різко контракт на побудову таких човнів, який у них був підписаний із Францією. На суму близько 90 млрд. доларів (!).
Австралійці й британці майже без попередження поставили французів перед фактом розриву контракту після створення нового союзу і підписання нового контракту зі США. Франція обурена і звинувачує аглосаксів - мовляв, союзники так не роблять. Британці й американці посміхаються своєю посмішкою Чеширського кота та кажуть, що ніщо не здатне витравити з їх сердець любов до Фанції)) І згадують про шашні ЄС із рашкою.
Ось на що спрямована політика Байдена в реалі. Якого усілякі дурачкі намагаються виставити старим маразматиком. Поки усілякі упориші перепощують дурістику росагітпропу про те, як "дедушка Джо" спить, дєдушка Джо шаленими темпами сколочує коаліцію проти головної загрози для США. Та стає одним з моторів довгоочікуваного союзу англосаксів. Й продовжує політику побудови нового ареалу впливу американців в азійському регіоні.
В чому ж тут плюс для України? Та в тому, що Франція і Німеччина все більше беруть курс на окремішність. І від НАТО - теж. Згадайте активний процес підготовки до створення так званої Євроармії. І ЄС все більше вважає себе хай і приналежним до загальної євроатлантичної цивілізації, але окремим геополітичним проектом. Конкуруючим щодо США та англосаксів в цілому.
І Україні треба дуже чітко тепер розуміти, що США і Британія - це одне, а Франція і Німеччина - інше. І інтереси в них різні. Свідченням чого є Північний потік з рашкою, який потрібен Німеччині.
І тому, нам треба ІМХ не стільки в НАТО, скільки в цей новий союз англосаксів. Чи треба нам юридично в ЄС? Слід думати. Ментально, економічно - безумовно. А геополітика змінюється шаленими темпами зараз.
Які ж нові можливості для України відкриває вся ця історія? Та чудові. По-перше, це простір для маневру. По-друге - це ще один привід відмовитися від остогидлого Нормандського формату. І перейти до запропонованого на днях Польщею нового формату перемовин з рашкою - за участі і лідерства англосаксів. І без участі німців і французів. Або й за, але вже без права першої скрипки. І по-третє - це можливість увійти в союз з англосаксами, хай і на умовах васала. Зате це можливість перестрибнути в світовому табелі про ранги кілька сходинок вгору одразу. І отримати можливість у союзі з тією-таки Польщею ставати одним з центрів впливу в нашому регіоні. Та протидіяти реально рашці.
Я люблю світ ріал політік. Де ніхто не ховається за общєчєловєчєскімі рихлими і нічого не вартуючими скигленнями про "мир ва всьом мірє". Я люблю світ, де у кожного свої інтереси. І де кожен вміє їх захищати. хай і без повторення помилок минулого зі світовими бійнями.
Світ міняється. І у України є шанс. І треба його не загубити. Союз з англосаксами та побудова регіонального союзу з Польщею та Литвою - це і є ІМХО головним орієнтиром нашої політики на 20-30 років вперед.
