Планів громаддя

29 вересня 2021 року урядом було схвалене план реалізації Стратегії деокупації та реінтеграції АР Крим та Севастополю, і наразі вже можна почути багато про цій документ.

З Сімферополя та Києва масово пишуть у стандартному дусі "я не читав, але" "все лише дякуючи мені" (від низки посадовців) або "це ні на що не вплине" (від "посадовців" з півострову).

Спробуємо розібратися, що ж дійсно схвалене та чи буде воно якось працювати.

Одразу слід вказати що відповідальним органом за виконання плану та за звітування про його виконання до уряду було визначене Мінреінтеграції. Подібну схему у 2018 році було запроваджене у попередньому "кримському" плані, що надавав відповідні повноваження Мінокупації і сьогодні був офіційно скасованим. Примітно що окремі заходи цього документу стали більш-менш виконуватися з середини 2019 року та часто "у ручному режимі", адже під той план ніякого окремого бюджетного фінансування не передбачалося.

Аудит виконання завдань плану 2018 року ще не проведене, але це не таке складне завдання для експертів, бо документ цілком відкритий, усе ще попереду. Новий план, до речі, успадкував загальну структуру плану 2018 року.

Можна відзначити низку позитивних рис нового плану, спрямованих на конкретні чутливі виклики. Прикладом у ньому уряд визнає потребу зміни процесуального закону щодо "неполітичної" проблеми знаходження на окупованих територіях фактично втрачених матеріалів довоєнних "загально кримінальних" проваджень. Адже з цього специфічного питання Україна в 2021 році вже програла дві справи у Європейському суді.

Дуже цікаві норми у плані вказані щодо обліку осіб, які були заручниками окупантів, але вони вочевидь мають бути якось скорегованими із нещодавно поданим Президентом проектом закону про політв’язнів. Але те, що про це у плані узагалі вказується – дуже добре, бо поточна ситуація м’яко кажучи, специфічна; може скоро буду мати можливість про це написати докладніше.

У плані можна почути про спроби спрощення процедур паспортизації кримчан, про передачу КПВВ на баланс підприємства Мінреінтеграції та про автобусні маршрути від КПВВ, що обіцяють зробити у 2022 році.

З цікавого варто вказати на очевидну зміну підходів до міжнародних процесів проти Росії. Якщо Європейський суд залишене виключно за Мінюстом (і це можна пояснити очевидними результатами роботи тамтешньої команди), то Міжнародний кримінальний суд частково передають з Офісу Генпрокурора до Мінюсту (а скільки ж було за ці роки пафосу та фоточек на фоні). А у Міжнародному суді ООН та у двох "морських" арбітражах МЗС посилюють Мінюстом та Мінреінтеграції. Це, на жаль, також цілком логічний наслідок праці окремих "геніальних юристів-міжнародників" з Прилуцької тютюнової фабрики.

Втім ці змушені кроки свідчать про те що в уряді наразі розуміють реальну ситуацію та міжнародно-правові виклики, не займаються самозаспокоєнням і це дуже-дуже добре.

План ув’язує екологічний моніторинг Криму із космосом, та крім того передбачає співпрацю із державами Чорного моря щодо ризиків для екосистем регіону. Це розумно та хотілося б окремо зацитувати пункт 104 плану – "інформування міжнародних партнерів про правову позицію України щодо неприпустимості постачання водних ресурсів на тимчасово окуповану територію до її деокупації; протидія діяльності РФ в рамках міжнародних організацій, спрямованій на відновлення Україною водопостачання на тимчасово окуповану територію". Також здається уряд "доріс" до визнання потреби глушіння телерадіомовлення з Криму (пункт 112) та пробує вирішити стратегічне питання діяльності "Кримської платформи".

Щодо неї вказане, що головним заходом "Кримплатформи" у сфері безпеки, включаючи захист свободи судноплавства, стане щорічний Форум з питань безпеки Азово-Чорноморського та Середземноморського регіонів, який буде з української сторони проводити Міноборони.

Звісно із залученням МЗС та транспортників.

Що ж, саме така "Кримська платформа" мені дуже подобається.

На МЗС у плані покладається насамперед просування політики невизнання замаху на анексію і це дуже вірний акцент. Дуже тверезою ідеєю є залучення наукових та навчальних закладів світового рівня до кримської проблематики. Іншого шляху формування "мозку" деокупації у нас на жаль немає, про що свідчить контроверсійний поточний стан експертного забезпечення кримських процесів.

Щодо оборони – у пунктах 146-148 вказані дуже розумні речі. Це розроблення законопроекту щодо особливостей функціонування держави у разі оголошення стану війни, стратегічних документів у сфері морської безпеки, а також "здійснення заходів щодо підвищення рівня обороноздатності держави у разі ескалації збройної агресії або виникнення збройного конфлікту на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей" а також "запрошення спостерігачів від НАТО з метою моніторингу військово-політичної ситуації" в районах, що межують з Кримом.

Там цього дійсно мабуть не вистачає.

Ну і головне політико-правове питання щодо Криму, нарешті вирішене у непримітному пункті 155, за яким передбачене внесення змін до законодавства в частині, що стосується статусу Автономної Республіки Крим та Севастополя.

Яке буде протягом року після деокупації.

Але - звісно не раніше.

Наскільки "подорослішала" влада у цьому вимірі з 2017 року можна побачити, нагадав, що у 2019 році у "революційних змінах" до Конституції забували згадати про Севастополь, а ще раніше формували констиуційні комісії з "кримських" питань, міксуючи під егідою пана Філатова поважних громадських діячів (далеких від права), поважних академіків (далеких від Криму) та міських божевільних.

Що ж, до основного плюсу авторів плану слід віднести зібрання в ньому позицій усіх ключових органів управління та сміливість схвалювати стратегічні кроки, замість переписування у десятий раз тез про роздачу буклетиків на КПВВ.

До основного мінусу варто віднести відсутність окремою бюджетної програми або державної цільової програми щодо плану.

Також варто визнати, що контроль за роботою над планом доведеться брати насамперед громадянському суспільству.

Та слід одразу розуміти, що відповідальність для посадовців за невиконання цього документу може бути в першу чергу політичною У нас вже є специфічна судова практика щодо невиконання суб’єктами повноважень планів деокупації, але про це обов’язково буде окремо, у спеціальній довгій та сумній історії….