З нас достатньо розчарувань…
Чому інші народи можуть організувати у своїх країнах якісні умови життя, а у нас постійно не виходить? Впевнений, що кожний про це неодноразово думав.
Відповідь очевидна. Якщо подивитись на те, як українське суспільство майже всі роки незалежності з задоволенням розкладає на вухах локшину, яку йому підкидують олігархічні клани, через свої ЗМІ, то можна з певністю сказати: причина криється в нас дурних. Іншого слова для цього підібрати неможливо.
Щоб нас роз’єднати, з початку 90-х нам у голови вкладали, що потрібно ненавидіти тих, хто живе по різних боках Дніпра і ми робили це не замислюючись про наслідки. Українці швидко поділилися на бандерівців і москалів. Пройшов час і у 2004 році, одним кланам знадобилась консолідація суспільства, для того, щоб скинути з трону інші клани. Одразу ж зі всіх щілин пролунало гасло: Схід іЗахід разом. І ми, як зомбі, забувши про вчорашні прокляття, прийшли на Майдан.
Скоро тим, кого і Схід і Захід привів до влади знову став потрібен розкол в суспільстві. Будь ласка, ми готові і до цього. Тому жуйка під назвою мовне питання, одразу стала всім до вподоби, тут же з’явилися, наче чорти з табакерки різні фаріони, табачники та дроздови.
Коли влада почула загрозу з боку добровольців, вона назвала їх мародерами. І що зробило суспільство? Воно, що стало на захист героїв? Ні воно почало кричати: "Ату! Так їм і потрібно!" А де хто взагалі нас звинуватив у всьому тому, що зараз відбувається на Донбасі і в Криму. В результаті добровольці сидять по тюрмах, а вороги і казнокради п’ють віскі в київських кабаках.
От саме в цьому і причина нашого занепаду. Ми наївні, ми не організовані, ми ніколи не підтримаємо один одного.
Зараз олігархи від прийнятого закону про них, відчули себе некомфортно. Вони захиталися і шукають в суспільстві свій порятунок. Їм край необхідно, щоб у народу ствердилася думка про те що вони теж люди, які мають свої слабкості, що вони безпечні і корисні. Що це не вони десятиріччями тримають Україну у своїм вбивчих обіймах.
Уявляєте, наскільки вони вразливі, що навіть закон, який по великому рахунку не сприймається суспільством, як дієвий інструмент боротьби з ними, змушує їх так хвилюватися. Що ж буде, коли з них почнемо питати?
Клани запускають медійну машину. Розпочинається новий етап локшини на вухах. Телевізора вже не вистачає. Тому підключаються онлайн майданчики. Різноманітні політологи та діячі нав’язують суспільству дискусію, в якій без сорому співається осанна олігархам. Цілі фракції парламенту стають на їх захист.
Позиція тих, хто виступає проти боротьби з олігархами зрозуміла, вони стоять за посилення в країні кланового режиму. Вони проти конституційної реформи, яка б дала можливість змінити кримінальний режим на демократичну політичну систему та кардинально реформувати систему державного управління. Фінансово-політичні угрупування, які впливають на внутрішню та зовнішню політику і контролюються олігархами, використовуючи нашу історичну наївність та політичну інертність намагаються залишити ними нав’язану ними модель держави.
Для нас же це неприпустимо. Не дай Боже ще раз поведемося на їх маніпуляції, то шансу перезавантажити державу вже не буде.
Тим же громадським діячам, що беруть участь в цій маніпуляції, скажу: таким чином ви виконуєте роль похоронної команди, що закопує мрії людей про нову Україну в могилу. Поводячись так, ви не помітите, як з громадських діячів перетворитесь на звичайних політичних шалав, які працюють по виклику. Зупиняйтесь, поки така можливість ще є.
Впевнений, що ми як суспільство, яке пройшло через майдани і війну вже подорослішали і більше не поведемось на їх хитрі трюки.
З нас достатньо розчарувань. Ми готові до нової реальності…
