Ніхто не хотів бути героєм…

Ніхто не хоче бути героєм. Якщо хтось поруч почне хизуватися своєю героїчністю, розповідати про епічні військові подвиги, пильнуйте його! Фільтруйте пафосні розмови. Адже героїзм на фронті – це часто результат порушення військового статуту, прямого наказу чи банальна дурість. Кажу це, як бойовий офіцер і командир підрозділу.

Разом з тим, коли 2014 року російські війська перетнули кордон України, вони змусили стати героями 60 тис. українських чоловіків та жінок, які пішли захищати свою Батьківщину. Часто вони вирушали на фронт навіть без зброї,  спорядження та досвіду бойових дій. Лише зі силою волі і розумінням, що по-іншому ми просто не виживимо у пеклі, яке несе до нас «русскій мір».

Загалом через війну вже пройшло 460 тисяч українських військовиків. Понад 13 тисяч наших захисників загинуло, та більш як 10,5 тисяч – отримали поранення. І, на жаль, Україна продовжує сплачувати велику ціну за свою свободу. 

Один в полі воїн

Якщо хтось почне говорити, що Україна здала Крим без жодного пострілу, він – брехун і провокатор. 

В Криму були герої, готові взяти на себе перший удар ворога. Навіть краще підготовленого та з чисельною перевагою. Зокрема, першим захисником і загиблим від російської інтервенції на півострів став прапорщик Збройних сил України Сергій Кокурін.

Фото: меморіальна дошка прапорщику Збройних сил України Сергію Кокуріну

Його підрозділ захищав 13-й фотограмметричний центр Військово-топографічної служби ЗСУ у Сімферополі. Російський спецназ, на чолі зі сумновідомим диверсантом Ігорем Гіркиним, атакував центр, який мав стратегічні функції.

Прапорщик Кокурін, капітан Федун та ще один військовослужбовець намагалися заблокувати об’єкт від нападників. На українців пішла зграя проросійських місцевих і казачків з Волгограда. Їх з вогневих позицій прикривали снайперські групи спецназу ГРУ. Вони почали стріляти.

Капітан Федун отримав два поранення від снайпера – в обличчя і руку. А от Сергія Кокуріна розстріляли двома пострілами в серце. Їх співслужбовця забили арматурою казачки, коли в того вже скінчилися набої.

І я переконаний, якби таких самовідданих воїнів тоді в Криму було трішечки більше, то не бачити кацапу нашого півострова, як своїх вух!

Український стяг ціною життя

Володимир Рибак працівник карного розшуку з 15-річним досвідом роботи якось подався у депутати Горлівської міської ради на Донеччині. Люди повірили йому і обрали. Адже чоловік завжди жив просто, по совісті. Мав репутацію борця за справедливість, неодноразово критикував корупційні чи недолугі рішення міської ради. Втім, мабуть, так і лишився б пересічним депутатом, якби в його місто не прийшов ворог.

17 квітня 2014 року банда головорізів увірвалася в Горлівку, захопила зі зброєю міськраду і зірвала український прапор, повісивши натомість якесь рядно з куркою. По людські і по чоловічому не розуміючи такої маячні непроханців, Володимир Рибак зробив спробу зняти тряпку лугандонів.  Повернути український стяг на будівлю міськради одразу ж після організованого патріотичного мітингу.

Проте того ж дня Володимир був викрадений невідомими.

За два дні його тіло знайшли місцеві рибалки в річці Казенний Торець у Слов'янському районі з ознаками насильницької смерті. Разом із ним було знайдено тіло студента-киянина Юрія Поправки, який одним з перших поїхав захищати Донбас від кацапа. Обох загиблих жорстко катували, різали на частини і шматували по живому, до невпізнаваності, з подальшим утопленням ще живих непритомних. Як не робили на цих землях навіть нацисти!

Фото: меморіальна дошка депутату Горлівської міської ради Володимиру Рибаку

За наявними у слідства даними, до тортур і вбивства цих людей причетні представники сепаратистського угруповання, яке захопило будівлю СБУ в місті Слов'янськ. Керували усім російські воєнспеци Ігор Безлер «Бєс» та той таки Ігор Гіркін.

І це все, що треба знати про «братерство народів» і «вічну дружбу». Земля буде горіти під ногами цієї наволочі, де б вони не ховалися, за пролиту українську кров і завдані муки.

У 2015 році Рибака і Поправку посмертно возведено у ранг Героїв України. Вони справжній приклад Захисників України.

Живі герої вказують шлях

Проте, якщо радянська меморія звертала колективну свідомість народу до мертвих героїв, поклоняючись могилам і старим символам. То українська пам’ять має цінувати внесок полеглих, але й ще з більшим пієтетом ставитися до живих Захисників України.

На щастя, вони є. Це реальні важливі люди, в яких є чому повчитися, щоб знайти і життєві сенси, і дороговкази для руху країни вперед.

Зараз я про полковника Ігора Гордійчука «Сумрака». 2014-го він очолював загін спецпризначення, який виконував розвідзавдання в тилу супротивника. Зокрема, командував утриманням стратегічної висоти Савур-могила. Через неї одне з російських з’єднань намагалося піти на Іловайськ у серпні, щоб посилити блокаду району і знищити сотні наших військовиків. Але завдяки групі «Сумрака» це вдалося відвернути. Хоча і цінною життя і здоров’я.


Фото: Ігор Гордійчук "Сумрак"

Наприкінці серпня, коли російська арта перетворили камінну скелю на руїну, група полковника вирішила йти на прорив. Під час маневру в кузов авто Гордійчука влучила міна. Він загорівся разом з людьми. Ігора Гордійчука зачепив великий уламок, що влучив у потилицю. При цьому полковник намагався керувати боєм. Однак від глибоких ран і втрати крові знепритомнів. Це допомогло уникнути полону, бо чисельніші сили кацапів сприйняли його за мертвого. Однак він вижив. 

Савур-Могила – могла б стати для нього квитком в один бік. Але він його розміняв на життя. Щоб стали живою легендою, прикладом для багатьох поколінь на прийдешні роки-віки.

Сьогодні він маючи важкі травми, несумісні, втім з активною військовою службою, у званні генерал-майора, очолив Київський військовий ліцей імені Богуна. Він на своєму місці – у кузні майбутньої військової еліти України. Тепер ще більш загрозливий для Росії.

Усі ці історії мають один знаменник: вони вказують ворогам-кацапам силу вільного українського духу. Такого, який ніколи не прийме поневолення в окупації, меншовартості в неоімперії, підкорення під чужу руку і волю.

Доки нація має таких Захисників, доти Україні бути сильною і незалежною!

Слава Героям-захисникам!