МАМА ЛЮБИТЬ ШКВАРКИ чи ВІН НАМ НЕ ДІМОН-2

У відповідь на мій пост про один шкварний сімейний бізнес, його фігурант нардеп від «Слуги народу» Дмитро Наталуха вирішив спробувати себе у складанні памфлетів з елементами камінг-ауту. Цей народний обранець повів діалог з неперсоніфікованими “куликами”, блогерами та медіа, які заважають йому жити. Замість того, щоб дати відповіді по суті.

Дмитро, тук-тук-тук, Кулик тут один. І пишу я про одного Наталуху. Як людину і як явище. І як одиницю виміру депутатської корупції і лицемірства. Одна наталуха.

А де знаходяться «помийки» і який їх вміст, ви з колегами нам регулярно демонструєте під куполом.

Отже, ще раз про те, що сталося. Депутат Наталуха вирішив піти далі Саші Дубинського і переписав на маму вже не автомобілі, а відразу цілий бізнес. Компанію з виробництва снеків «Шкварки». Едипів, а точніше едепов комплекс «Слуги народу».

Як пишуть читачі, «Шкварки» - успішний бізнес, активно просувається на ринку. Можна тільки вітати. Але рулить ним не мама Наталухи, а сам нардеп.

Однією рукою м'ясо смажимо, іншою – штовхаємо в Раді лобістські законопроекти з високими корупційними ризиками.

У своєму тексті я згадував рейтинг нардепів – авторів найбільшої кількості корупційних ініціатив у Верховній Раді, складений Інститутом законодавчих ідей. Наталуха займає там бронзову третю позицію! В Інституті прямо кажуть, що Наталуха – це системна історія, де усі суб’єкти антикорупційних експертиз звертають увагу на його законопроєкти і прямо вказують на наявність у них корупційних ризиків.

Візьмемо лише кілька яскравих лобістських законопроектів Наталухи, які майже 100% незалежних експертів вважають корупційними. Законопроекти 5289 (щодо публічних закупівель), 4392 (про СБУ), 4187-1 (про надрокористування). Останній був знятий з розгляду ВР через надмірний зашквар. Його критику можна почитати тут. Законопроект №5431 щодо діяльності АМКУ. Тут одночасно – і корупційні ризики у діяльності АМКУ, і нові вигідні умови для монополістів. Навіть сам АМКУ був вимушений зробити заяву, що законопроект потрібно якісно доопрацювати. Незважаючи на заперечення НАЗК, Головного науково-експертного управління ВРУ, Асоціації правників України, Наталуха не відкликав законопроект.

Відомо, що парламентарі мають можливість відкликати корупційні проєкти законів, але Наталуха не зробив цього жодного разу. Ця «принциповість» має дуже приземлені причини. Не через те, що «уплочено»? І прийдеться повертати аванс.

На ринку чорного лобізму Наталуха затребуваний, бо є не пересічним законодавцем, а головою комітету з питань економічного розвитку. І його підпис під законопроектом важить більше, і дозволяє пропихувати «непропихуємоє» у порядку денному, а отже – коштує більше.

Все це добре відомо як у Верховній Раді, так і за її межами. Але ще смішніше те, що замість того, щоб промовчати і зійти за розумного під час констатації цих фактів, Наталуха вирішив «дати бій» і влаштував виступ в стилі Мецгер-лайт. Тільки без викручування рук і в Фейсбуці. Нуль відповідей по суті і звинувачення в «непрофесіоналізмі, продажності і замовленні».

«Я теж щось чув про комунікації», - авторитетно заявляє мамкін піарник в пості. І пекельно, як йому здається, тролить блогерів і журналістів, пропонуючи медіа написати, що він людина Фірташа, Москви, Саакашвілі тощо. Таким простим і геніальним способом Діма показує світові, що він “тефлоновий лідер”, останній “богатир українських реформ”, і всі випади проти нього – “смішний абсурд”.

Змушений не погодитися з "він нам не Димоном-2". Він не тефлоновий, а м'який і коричневий. Як видно з рейтингу лобістів, Наталуха – класичний мешканець «дна» в нашому парламенті, стандарт «чєго ізволітє, гаспада алігархі?» у Верховної Ради. І це не образа, а констатація експертами наявної ситуації.

Доречі. Звичайно, Наталуха не людина Фірташа. Розслідувачі вважають, що він зміг монетизувати свій статус голови комітету. Тепер там біржа: хто більше занесе. Але є теми, що «поза конкуренцією». Це інтереси Пінчука.

В кулуарах парламенту загально відомо, що Наталуха надчутливий до побажань екс-директора з корпоративних відносин Інтерпайпу та колеги по фракції «Слуги народу» Дмитра Кисілевського. Тут все береться «під козирьок». Наприклад, законопроекти щодо квотування експорту металобрухту, щодо детінізації металобрухту (тут Наталуха на почесному другому місці серед авторів після Кисілевського), про локалізацію, про виведення підприємств “Укроборонпрому” зі списку об'єктів, що не підлягають приватизації – писався під Абромавічуса.

Сьогодні Дмитро будує наполеонівські плани походу у владу за “крупним кушем”. Для цього він виношував комбінацію підняття ставок і відчайдушно торгувався з Офісом президента і з екс-спікером Разумковим. З «кульгавої качки» (а після Трускавця та неголосування по відставці спікера, він зараз у двозначній позиції) Наталуха хоче переплигнути у «дамки». Потрапити в наступний склад Кабміну на «хлібну» посаду.  

Тому його істерика зрозуміла. Токсичний імідж заважає заробітку. Підсвітка зашкварів із шкварками чи викриття лобістських стаханівських зусиль не можуть не хвилювати Наталуху. Але замість грамотно побудованої кампанії захисту, Наталуха вдається до перфомансу в стилі Мецгера. Скоро почне видирати мікрофони з рук у журналістів, нацьковувати охорону і погрожувати всім, хто заважає йому жити.

І резюме для колег-блогерів і журналістів. У сухому залишку у нас неадекватний нардеп, який відмовляється коментувати тему сімейного бізнесу чи суті лобістських корупційних законопроектів і ображає тих, хто про це каже. А ЗМІ, які можуть про це написати, заздалегідь отримують від депутата ярлик «помийок». Наталуха не любить згадувати, як плуталися в показаннях Радіо Свободі про оплату Пінчуком поїздок в Давос. І дуже неохоче коментує тему своїх метань між Разумковим і Зеленським. От саме про це пропоную ЗМІ і питати Наталуху. Камінг-аут так камінг –аут.