Швидкість зростає: чому влада котиться траєкторією великої деградації

З приходом команди Зеленського до влади на вулиці Банковій популярними стали гіперболізація та збільшення значення всього. Прикметник "великий" вживають у різних формах і ситуаціях. Ми всі були свідками риторики про "найвеличнішого лідера сучасності", "велике будівництво", "велику реставрацію", мільярд дерев тощо. І все це стосується однієї особи. Видається, що така тональність до душі президенту.

Очевидно, що тепла ванна успіху - це те, над чим щоденно працюють наближені до першої особи чиновники. Це не новий "рецепт" для української політики, але в наші дні його імплементація досягає свого апогею, що, безумовно, шкодить країні, та й користь для президента, м'яко кажучи, сумнівна.

З весни 2019 року спливло не просто два з половиною роки. За цей час взагалі змінилася форма і суть всього, що відбувається на Печерських пагорбах. Минув хайп передвиборчої кампанії. Після ажіотажу від перемоги "слуг народу" ми стали свідками остаточного оформлення і цементування нової політичної реальності, яка не має нічого спільного з образом молодої команди сміливого і відважного вчителя з гумористичного серіалу. В сьогоднішніх реаліях гумору точно немає. Все дуже жорстко і прагматично.

Зеленський і вузьке коло його довірених осіб повністю переходять на пострадянські правила державного управління. "Друзям все - ворогам закон", "хто не з нами, той проти нас", "держава - це ми". Вони розгледіли широкі можливості, які має і дає держава Україна, незважаючи на всі зовнішньополітичні і економічні негаразди. Вони усвідомили, що грошей в бюджеті, в державних компаніях, банках та дотичних до них сферах в тисячі разів більше, ніж в звітності всіх "кварталівських" бухгалтерів. Це викликає інтерес.

Як кажуть, апетит приходить під час обіду. Головне питання, яким, очевидно, зараз переймаються мешканці офісу на Банковій: як продовжити банкет. Всі сили кинуті виключно на це. І відповідь вони знайшли в простій "формулі успіху" команди Зеленського. Банкова чітко визначилася, що вся вертикаль, а бажано і горизонталь влади, має складатися виключно з людей, які 100% дотримуються "курсу партії" і команд в месенджерах від клерків головної будівлі країни. Відданість і лояльність, готовність виконати наказ є питанням номер один. Все інше - другорядне. Для продовження банкету за столом мають бути виключно всі свої.

Другий рік ми є свідками негативного відбору управлінських кадрів на всіх рівнях державної машини і жодні публічні скандали чи прямі порушення закону цього ніяк не зупиняють. Список нелояльних, з якими публічно "розправляються", росте ледь не кожен день. Команда Зеленського стає меншою, але все більш згуртованою і агресивною. Вчорашні спеціалісти другої категорії, дрібні муніципальні і державні службовці, місцеві бізнесмени, помічники і асистенти наввипередки демонструють відданість у боротьбі за провідні вакансії в державі, які раз за разом звільняють "некомандні гравці".

Навіть тотально керований Зеленським парламент виявився недостатньо керованим. Зміни в Верховній Раді після відставки Разумкова тільки почалися. Розширення контролю над іншими фракціями і групами триває. Загалом ми є свідками традиційного для України феномену масової невідповідності займаній посаді, проте рівень некомпетентності, напевне, рекордний за всі часи незалежності. Резюме і вислуга років мають все менше значення. Система професійного конкурсного добору, що величезними зусиллями будувалася попередні роки, фактично знищена. Зараз, як правило, відомо заздалегідь, хто і куди буде призначений. Всі кадрові питання ухвалюються в одній будівлі на Банковій чи ледь не в одному кабінеті, куди треба прийти. Там під мікроскопом вивчають виключно відповідність бажанням очільника Банкової.

Такі загрозливі тенденції ведуть нас надзвичайно небезпечною дорогою. І чим далі, тим збільшуються шанси України по свіжо укладеному асфальту провалитися в хаос руйнації системи державного управління, коли інституції просто будуть припиняти свою роботу.

Державна машина буде раз за разом зупинятися в найнесподіваніших ситуаціях через те, що державні службовці просто не знатимуть, що робити. Не через загострення на фронті чи світову кризу, а через те, що люди на посадах просто не будуть розуміти, як і чому щось сталося, бо вони здебільшого просто випадкові перехожі, що, прийнявши "клятву Зеленського", отримали унікальну можливість підзаробити.

Недосвідченість провладної команди так і не дала їм можливості усвідомити рівня загроз і викликів, які стоять сьогодні перед Україною. Зеленський, як і всі ми, є заручником свого досвіду, якого йому катастрофічно не вистачає на найвищій посаді в державі. На жаль, навколо першої особи в державі вже фактично не залишилося людей, які були б здатні пояснити йому, що вчорашні діджеї не здатні за визначенням відповідати за державне управління.

Ми невпинно рухаємося траєкторією великої деградації системи державного управління. Швидкість зростає. Єдине, що ще можна і потрібно робити - це постійно озвучувати ці питання, створюючи максимальний суспільний розголос щодо загроз, які несуться прямо на нас. Потрібно акцентувати на цьому увагу самої широкої громадськості, наших союзників, партнерів і кредиторів зі США та Європи, щоденно вимагати від влади дотримуватися закону, правил і виконувати свої обіцянки. Не на словах, а в реальному житті призначати лідерів, керівників і управлінців відповідно до кращих світових стандартів і практик, робити те, про що Зеленський письмово клявся першого вересня цього року колективному Заходу в особі Джозефа Байдена. Напевно, тільки такі зусилля можуть хоч якось стримувати цю навалу удаваної величі. Бо, як показує світова практика, відбудувати ефективну систему державного управління набагато довше, складніше та дорожче, ніж захистити існуючу від повної руйнації. Ми за крок від прірви.