Хокеїсти за наказом Бориса Колеснікова покинули збірну перед відповідальними матчами

Власник українського хокейного клубу Донбас, олігарх Борис Колесніков за власним бажанням відкликав гравців Пилипа Пангелов-Юлдашева, Віталія Андрейківа, Микиту Буценко, Іллю Коренчука, Віктора Захарова і Олександра Пересунько (усі – "Донбас"), Павла Тарана (ХК "Краматорськ") з розташування НАЦІОНАЛЬНОЇ збірної з хокею.

Сталось це за день до матчу з Італією в Euro Ice Hockey Challenge, який проходив 13 листопада в Будапешті. Таким чином збірна України втратила головних гравців команди. Тренери збірної виправили ситуацію і тому в ніч 12 на 13 листопада до лав команди терміново викликали гравців ХК "Сокіл".

В кінцевому результаті збірна України поступилась італійцям з рахунком 3-4(б) та угорцям 1-2. Навіть при таких непередбачуваних обставинах, українці дали бій суперникам, - сказав головний тренер команди Вадим Шахрайчук.

""Я не вправі засуджувати тих гравців, які нас покинули, - сказав на зібранні перед командою Вадим Шахрайчук. – Випробовування грішми витримають не всі. Щоб відстояти свою позицію за цих обставин, треба мати, як зараз модного говорити, "сталеві яйця", - сказав Шахрайчук.

Хокейну спільноту України лихоманить не один місяць. Вже відомо про публічний конфлікт між новообраним керівництвом Федерацією хокею України (ФХУ) та екс-президента ХК "Донбас" Борисом Колесніковим. Останній всіляко перешкоджає роботі легітимному голові ФХУ Георгію Зубку.

Борис Колесніков прийняв рішення відкликати хокеїстів з лав збірної після засідання загальних зборів УХЛ, де був присутній президент Федерації хокею України Георгій Зубко. Через півгодини після закінчення засідання загальних зборів УХЛ хокеїсти Донбасу, а також Молодої Гвардії (фарм-клубу Донбасу) звернулися до головного тренера України U18, сповістивши про наказ від керівництва клубу покинути розташування юнацької збірної. Після цього з'явилася інформація щодо відкликання хокеїстів з дорослої команди.

Гравець ХК "Донбас" Віталій Лялька відмовився залишати збірну, як наслідок одразу втратив роботу у своєму клубі. На заслуги хокеїста і багаторазового чемпіона України ніхто не дивився. Що трохи нагадує феодальні порядки.

Київський "Сокіл" уже оголосив, що веде переговори з агентом Віталія Ляльки – "єдиного хокеїста "Донбасу" з патріотичною позицією – щодо його переходу до "Сокола".

Зрадники національної збірної України мають понести покарання за демарш і підривання авторитету України на міжнародному рівні. Бути "Лялькою" в українському хокеї — не продати власну гідність за гроші.

Пангелов-Юлдашев Пилип Рамілевич

Народився 15 лютого 1994 року в Києві, тут розпочинав займатися хокеєм, але школярем разом із батьком, легендою київського "Сокола" і збірної" України Рамілем Юлдашевим переїхав у Росію, в Уфу. У 2010-му був заграний за кадетську збірну РФ (до 16 років). З 2015 року виступав на дорослому рівні у вищій лізі РФ — за "Звєзду-ВДВ" з Димитрова, "Дізель" з "Пензи", "Супутник" з Нижнього Тагіла, ЦСК ВВС із Самари. В Україну, у клуб "Донбас" повернувся навесні 2019-го. І відразу став предметом торгів Бориса Колеснікова у контексті виступів за збірну України. На чемпіонат світу-2019 тренерові Андрієві Срюбку Колесніков відпустив Пилипа, виставивши ряд не дуже приємних для тренерів ультиматумів. Але тренер згодився, оскільки Пангелов-Юлдашев об’єктивно вважається найкращим українським оборонцем.

Андрейків Віталій Миколайович

Народився 3 січня 1996 року у Львові, але теж виїхав у ранньому дитинстві в РФ і вважається вихованцем череповецької школи хокею. Виступав за мололодіжні команди місцевої "Сєвєрсталі" і санкт-петербурзького "Динамо", але в 2013 році перебрався до Донецька, в молодіжну команду "Донбаса" "Молода гвардія". У 2014-2016 роках виступав у польській екстраклясі, за клуби "Польонія" з Битома і "Заґлембе" з Сосновця. Навесні 2016-го на нетривалий час повернувся в Україну, провівши кінцівку сезону-2015/2016 і старт наступного чемпіонату за "Кременчук". З 2017-го знову був у мандрах — у клубі російської ВХЛ "Кристал" з Саратова, казахстанських "Кулаґері", "Бейбарисі", "Актоба" і усть-каменогорському "Торпедо". Врешті в ході сезону-2020/2021 опинився в київському "Соколі", допоміг команді виграти срібло у першому після відродження сезоні. Але ще під час фінальної серії з "Донбасом" досяг домовленості про укладання контракту з клубом, з яким "Сокіл" боровся за чемпіонство.

Захаров Віктор Сергійович

Народився 8 січня 199 року в Києві. Є вихованцем школи "Сокола", за який у сезоні-2011/2012 диебютував на професійному рівні. Віктор вважався найталановитішим гравцем свого покоління в Україні. Його вирізняли елегантне володіння шайбою, хокейний інтелект. Проте свої таланти Захаров погасив переходом влітку 2012-го у "Донбас". Очікувалося, що хокеїст, переходячи у більш заможний клуб, який виступав у Континентальній хокейній лізі і Континентальному кубку, робить серйозний крок уперед. І насправді, взявши участь у 37-ми матчах "Донбаса" у КХЛ в сезоні-2013/2014 (13 — у плей-оф), Захаров міг бути задоволеним. Проте надалі він був переведений у молодіжну команду "Молода гвардія", сезон-2014/2015 взагалі провів на правах оренди в казахстанських клубах.

Повернувшись у "Донбас" влітку 2015-го, Захаров з 94-ма очками у 41-му матчі став найкращим бомбардиром регулярного чемпіонату. З 2018-го Віктор взагалі є капітаном "Донбасу", але на тлі легіонерів завжди задовольняється роллю зірки другого плану. Попри те Захаров є символом відданості Борисові Колеснікову. Хокеїст пам’ятає, що свого часу Борис Вікторович подарував йому на день народження автівку еліт-класу, не забуває й інших матеріальних благ. А тому захарову достатньо одного погляду власника. Щоб втекти з національної збірної. Український стяг з надписом "Донецьк", з яким віктор любить з’являтися під час нагороджень, є ширмою. За якою немає жодного внутрішнього змісту. Не дарма в світі хокею Захарова називають "вірним пуделем Колеснікова".

Коренчук Ілля Ігорович

Народився 13 січня 1995 року в Кобрині (Білорусь). Є вихованцем школи клубу "Брест". У 2013-му переїхав до Донецька. Де виступав за фарм-клуб "Донбаса" "Молода гвардія". Після початку війни на сході України перебрався в "Кременчук", провів два яскравих сезони за місцевий ХК, після чого знову повернувся в "Донбас". У 2019-му отримав український паспорт і навіть зіграв шість матчів за збірну України. В той час, коли команду очолював ставленик Колеснікова Сергій Вітер. Під керівництвом інших тренерів за збірну Коренчук дивним чином не виступав жодного разу, але при цьому продовжує виступати в чемпіонаті України без статусу легіонера.

Пересунько Олександр Олегович

Народився 8 лютого 2000 року в Харкові. Є вихованцем місцевої школи "Дружба-78". Олександр разом з іншими ровесниками 2000 року народження завдячує своєму кар’єрному зростанню нинішньому президентові ФХУ Георгієві Зубку, котрий зокрема своїм коштом створив на базі вихованців "Дружби-78" на чолі з тренером Олегом Ігнатьєвим групу, яка пройшла весь шлях хокейного становлення. Хлопці переїхали до Києва, почали виступати за створений під чемпіонат Білорусі клуб "Беркут", підсилилися найталановитішими вихованцями столичного хокею, стали чемпіонами Білорусі серед юнаків 2000 року народження. Вінцем дитячо-юнацької кар’єри покоління Пересунька стала перемога на чемпіонаті світу серед юнаків до 18 років у дивізіоні 1В в 2018 році.

Пересунько весь цей час вважався найобдарованішим поміж ровесників. Не дивно, що ще в 2017-му він отримав запрошення зі США і почав виступати там спершу за "Спрінґфілд Пікс" у лізі USPHL Premier, а згодом — за "Бостон-джуніор Брюїнз" у лізі NSDC. Наступним щаблем став перехід у клуб "Вікторіявіль Тайерс" із юнацької ліги Квебеку. Звідти Олександр розраховував бути обраним на драфті НХЛ. Посприяти мав би зокрема дебют у складі національної збірної — на чемпіонаті світу-2019 у дивізіоні 1В Пересунько відіграв 4 матчі і відзначився двома асистами. Проте жоден з клубів Національної хокейної ліги Олександра не вибрав. На лихо, далі в світі трапилася пандемія коронавірусу, котра змусила Пересунька повертатися додому. Він вже був заявлений для участі в чемпіонаті України-2020/2021 за київський "Сокіл". Але останньої миті "Донбас" і Колесніков запропонували більше, Олександр забув про дані киянам обіцянки і перебіг до лав конкурентів. З усіми витікаючими — Пересунько не приїхав до лав збірної навесні, коли перші збори національної команди проігнорувало 14 представників "Донбаса" й інших клубів, а зараз ганебно втік за лав команди уже безпоседньо з Будапешта, за добу до старту українців у меморіалі Тамаша Шаркозі.

Буценко Микита Костянтинович

Народився 20 січня 1990 року в Харкові, але є вихованцем иївського "Сокола", за який виступав Микитів батько, відомий у минулому нападник збірної України Костянтин Буценко. Микита вважався одним із найталановитіших гравців свого покоління. Виступи він розпочав у складі роварського "Білого Барса", а в 2011-му дебютував у відкритому чемпіонаті Білорусі за основний склад "Сокола". Також у кар’єрі Буценка-молодшого були київські "Беркут" і "Компаньйон". То поки влітку 2012-го він не перебрався в "Донбас". За який виступав з перемінним успіхом. Віддавався в оренди в польські "Польонію" з Битома і "Заґлембе" із Сосновця, а також румунський "Проґим". То в той час, як кінцевий бенефіціар ТОВ "Українська хокейна ліга" Колесніков не прийняв руйнівне для українського хокею рішення — обмежити учасників змагань віком, не старшим 26 років. Ціле покоління хокеїстів опинилося на вулиці. Не загубилися лише найталановитіші та ті, кому більше пощастило. У "Донбас" Буценко-молодший повернувся на початку 2020-го.

Цьогоріч у травні буценко в когорті 14-ти інших хокеїстів "Донбасу" та клубів, до фінансування яких має стосунок Колесніков, не приїхав до лав національної збірної. Поміж інших відказників Микита виділявся тим, що перебував на штатному окладі в статусі спортсмена-інструктора в міністерстві молоді і спорту. Звичайно, поігнорувавши вихід на родоти, Микита втратив заробіток.

Про ставлення Буценка до України і всього українського свідчить дві деталі. Аватарка хокеїста в соцмережах прикрашена так званою георгіївською стрічкою. Тією самою, яку використовують сепаратисти та російські найманці на сході нашої держави. Окуповуючи українські землі. Георгіївська стрічка наразі вважається в Україні забороненим символом. Але Буценка це не зупиняє.

Таран Павло Олександрович

Народився 4 травня 1992 року в Києві. Вихованець столичної "Крижинки". Школярем переїхав до російського Воскресенська. Де тренувався в школі місцевого "Хіміка". Там не закріпився і. Повернувшись в Україну в 2009 році, почав виступати за "Білий Барс". У цьому клубі Павло, який досі у свої 29 вважається обдарованим оборонцем, провів левову частку кар’єри, хоча й регулярно переходив у інші клуби — білоруські "Юніор" з Мінська, "Металург" зі Жлобина, "Вітебськ", польський "Заґлембе", словацькі "Прешов" і "Міхаловце", київський "Беркут".

У сезоні-2012/2013 Павло вперше опинився в системі "Донбаса". Там грав вкрай мало, здебільшого мандруючи по орендах. Врешті, після двох справді сильних сезонів у складі "Білого барса" в 2018-2020 роках, де був капітаном команди, Таран отримав запрошення з "Краматорська", за який виступає понині. Запрошення в збірну від Вадима Шахрайчука на листопадовий збір отримав авансом, через вимушену відсутність кількох провідних оборонців. Але шансом Павло не скористався. Замість випробувати свої сили на Меморіалі Тамаша Шаркозі, Таран не встояв під тиском осіб, пов’язаних з клубом "Донбас". То за умови, що клуб "Краматорськ" бойкоту матчів національної збірної не підтримав. Тепер Тарану загрожує розторгнення контракту.