Про фізіологічні особливості й шизофренію
"Я відрізняюсь від Порошенка фізіологічно", - заявив Зеленський на прес-конференції присвяченій першим роковинам експерименту участі естрадника в державному управлінні. Про якість актора Зеленського, в ролі голови держави - хай розкажуть соціологічні дослідження, цей допис присвячений дослідженню психофізіологічних особливостей Володимира Олександровича, й наслідків, до яких вони приводять.
Центральною формою спілкування чинного Президента є відосики. Звуки, які в них лунають й візуальні образи (гримаси) використовуються ЗЕ-командою, як стратегічні комунікації. Активна міміка доповнює убогість словарного запасу, й хоча "найвеличнішому" здається це нормальним, насправді створює великі проблеми тлумачення його понятійного апарату.
От наприклад на фото нижче, комусь здається, що Зеленський хоче образити, а насправді - це він так жартує.
Зрозуміло, що такі комунікаційні "вау-імпульси" складно тлумачити людині із звичайним сприйняттям реальності, внаслідок чого, виникають "труднощі перекладу". Коли той самий жест показав нардеп Лерос, ДБР порушило проти нього кримінальне провадження за хуліганство.
Ще складніше зрозуміти, що мав на увазі Володимир Олександрович, коли його буркотіння намагаються перекладати на іноземні мови. Розберемо це на прикладі коментування активності військ РФ на кордонах України.
Два тижні вище військове керівництво країна заперечувало активізацію Путіна на кордонах України, називало журналістів Washington Post й Politico провокаторами, дезінформаторами й російськими пропагандистами. Потім Зеленський записав відосик, підтвердив нарощування стотисячної групіровки сил РФ на кордонах України й подякував партнерам.
Вище - screen shot двох заголовків поважного видання Reuters: від 01 листопада - Україна все заперечує й засуджує провокаторів, від 10 листопада Зеленський все підтверджує і дякує "партнерам за співпрацю".
Це один з прикладів непослідовності України в комунікаціях зі стратегічними партнерами, який викликає здивування, розчарування, занепокоєння, якщо говорити дипломатичною мовою.
Якщо попросити психіатра прокоментувати те, що відбувається, я думаю він назве це - шизофренією. Всемірна організація здоров’я (ВОЗ) кваліфікує шизофренію, як тяжку форму психозу, який характеризуються спотвореним мисленням, сприйняттям світу та власної особистості, емоціями, промовою та поведінкою. До поширених психотичних симптомів входять галюцинації (чути, бачити чи відчувати те, чого немає насправді) і марення (стійкі хибні переконання чи підозри, міцно зберігаються навіть за наявності фактів, які свідчать про протилежне).
Після згаданого відосику держслужбовці Зеленського почали демонстрацію активізації діалогу с ключовими партнерами, однак забули сформулювати прохання – що конкретно (якої допомоги) хоче Україна, в зв’язку із загостренням. Контакти зведені до спільних церемоніальних заходів й висвітлення активності в соціальних мережах.
Відсутність сформульованих цілей й задач у сукупності із попередньою непослідовністю тільки погіршують, поки що непублічне, ставлення політичного істеблішменту США до України.
Індикатором таких змін стали дискусії в популярних політичних ток-шоу на головних телеканалах США. Вперше з 2014 року, модератори дискусії ставлять учасникам пряме питання – "Чому США повинні стати на бік України, а не Росії?".
10 листопада, у вечірньому ефірі загальнодержавного телеканалу Fox News, ведучий Такер Карлсон задав питання Конгресмену республіканцю Майку Тернеру, чому США підтримують Україну, а не Росію, на тлі нещодавнього нарощування російських військ уздовж спільного кордону країн. Декілька днів до того, Конгресмен закликав адміністрацію президента Джо Байдена "вжити швидких дій" щодо російських сил у листі до інших членів Конгресу Республіканської партії.
"Це шоу дивляться багато сімей військових", — сказав Карлсон. "Ви закликали відправити американські війська в Україну — чи могли б ви пояснити родинам, чому в інтересах Америки, їхні діти мають ризикували життям в Україні, чому пересічний американець має щиро дбати про територіальну цілісність України. Чому ми стали на бік України, а не на сторону Росії? У кого є запаси енергоносіїв? Хто був головним гравцем у світових справах? Хто є потенційною противагою Китаю, який є фактичною загрозою? Наше продовження холодної війни підштовхує Росію до Китаю, і це жодним чином не відповідає нашим інтересам, чи не так? Чому ми будемо на боці України, чому ми не на боці Росії? Я зовсім розгублений!"
Ця дискусії не залишились поза увагою, як республіканців так і демократів. Багато видань зробили матеріали по цій дискусії, зокрема поважні видання Newsweek, що видається 10-ма мовами та має щомісячну циркуляцію в понад 150 млн користувачів, Independent в Великобританії та інші. Деякі коментатори в соціальних мережах поспішили назвати журналіста Карлсона "пропагандистом Кремля, якій озвучує темники Путіна", але не можна заперечувати, що зерно сумніву вже посіяно.
Хоча Конгресмен Тернер й відповів ведучому, що США мають підтримувати демократичну Україну, а не тоталітарні режими, публічна дискусії звелася до ще одного небезпечного для України висновку – чи можуть країни вважатися демократичними, якщо їх очолюють корумповані керманичи.
Не буду стверджувати, що стало першопричиною погіршення ставлення до України – фізіологічні чи психо-розумові особливості окремих представників нашої влади, одне зрозуміло точно - України почали цуратися, дехто, навіть, на рівні гігієнічного несприйняття.



Там все так просто та явно, що навіть й наш український інтерн з психіатріїї здатен розібратися з психічним станом нашего президента.
А коли на стадіоні під час дебатів з Порошенко , я став впевнений в тому , що це людина явний пацієнт психотерапевта.. Я криком кричав, переконував , мене не хватило впевнити багатьох в тому , що шльома це крах для України і діти , внуки наші цього нам не пробачать.