"А то путін нападе..."

Меседж вислову в назві ніби зрозумілий та означає  - «не робіть владі нерви». 

І вислів цей давно став  маніпуляційним симулятором, коли влада хоче нав’язати своє  занепокоєння від очевидного наслідку закінчення меж народного терпіння.

Втім не слід недооцінювати загроз. Путін уважно спостерігає та чекає настання слушного моменту.

Фактично московська федерація, вже хоч завтра готова розпочати агресію проти України. На наших кордонах зосереджено серйозне угруповання російських військ. Важливо і те, що вирішення «білоруського питання» додало РФ декілька зручних стратегічних плацдармів та напрямків наступу на Україну. 

Але наявності військового компоненту для часу «Ч» замало. Потрібно створити декілька передумов.

В першу чергу це стосується настання певної суспільно-політичної ситуації в Україні, що сприятиме агресії. 

Увагу населення  відволікатимуть  від зовнішніх подразників, перекинувши її на ненавість до внутрішнього «ворога».

Над реалізацією цього задуму, в тандемі з Кремлем на жаль активно працюють і наші можновладці та політики - свідомо, підсвідомо чи цілеспрямовано. 

З проросійським кодлом у вигляді  угруповань «ОПЗЖ», Мураєва тут все зрозуміло. В їх діяльності чітка антидержавна робота. Але, до створення передумов, щоб росія усе ж таки отримала можливість піти широкою війною, також прикладаються представники біполярних політичних таборів Порошенка та Зеленського.  

Очевидно, що обидві вказані сторони настільки зайняті протиборством, що стають сліпими та глухими від власної пихатості, що неабияк тішить путіна.

Наступ на Україну можливий тільки на тлі виникнення масових заворушень всередині держави. 

В свою чергу широкі народні повстання можуть бути двох видів. 

Один вид революцій влаштовують прогресивні представники суспільства, які прагнуть чесної політики, справедливості та гідності, бажають розвитку країни в бік цивілізації.

Інший вид масового невдоволення виникає на тлі різького погіршення  соціально-економічних умов, коли народонаселення вимагає  умовної ковбаси за 2.20, натомість їм надсилають платіжки з багатьма нулями за холодні батареї.

Для утворення детонаційного імпульсу противнику вкрай вигідно, щоб вказані фактори народного невдоволення об’єднались в один.

Очевидно, що для першого виду масових заворушень вже створені передумови у вигляді тотальної брехні представників вищої влади (приклад  тому - Вагнергейт), просування у політику явно сумнівних особистей (тут цілий стрій осіб на ґанку ОП).

Коли президент Зеленський, замість того, щоб зреагувати на справедливе невдоволення у суспільстві заявляє, що Єрмак з ним (президентом) прийшов і з ним разом піде, зрозуміло, що такий імідж явно не на користь ситуації в Державі.

Взагалі виникає обґрунтоване припущення, що місія керівника ОП в тому і полягає, щоб створити все більш глибоку кризу недовіри народу до президента, що в свою чергу вкрай необхідно для реалізації передумов повстання з гаслом - «влада зраджує, влада не з народом». 

Одночасно росія активно працюватиме для утворення в Україні антисоціального фактору, коли народ буде потерпати в умовах непідйомних цін на енергоносії, дефіциту пального, подорожчання продуктів харчування тощо. 

В свою чергу Німеччина, в наявних загрозах з росії, на жаль,  врахує тільки свої інтереси і «Північний потік 2» таки запрацює. Тоді Україна втратить можливість заробляти на транзиті газу, поряд з тим ціна на останній буде триматись навмисно завищеною, що максимально вплине на розвиток негативних процесів в нашій державі. 

Іншим важливим фактором, що сприятиме росії,  це добитись невтручання у військову агресію закордонних партнерів України, в перше чергу США та Великої Британії. 

На радість України, з міжнародною підтримкою все поки більш-менш складається нормально. Навіть Франція заявила про свою серйозність. Окремі слова вдячності - Польщі, Швеції, Литві, Латвії та Єстонії.

Хоча цього ще замало. 

Доцільно щоб міжнародна  спільнота вже зараз чітко наголосила, які глобальні втрати очікують росію за умов початку широкомасштабної війни проти України. РФ повинна зрозуміти, що наступом на Україну вона входить в етап втрати своєї державності. 

Дипломатія - річ повільна. Прикладом тому є події з окупацїї частки Грузії та захоплення українського Криму та  Донбасу.

Отже, владо, працюй над помилками, не розхитуй човен, шукай підтримки всередині та зовні, 

а то...(далі Ви знаєте)