Боротьба з корупцією в Україні для стримування Росії

Між Росією та Україною зростає напруженість, а звинувачення українського президента про план державного перевороту за участю росіян є лише останнім тривожним знаком. Росія та Україна є двома найбільш корумпованими країнами в Європі, згідно з індексом сприйняття корупції (CPI) який розраховується міжнародною організацією Transparency International. З моменту вступу на посаду у 2019 році президент України Володимир Зеленський здійснив ряд реформ для боротьби з цим показово руйнівним аспектом українського суспільства. Одним із заходів було призначення екс-президента Грузії Саакашвілі головним радником у 2020 році. Це призначення було суперечливим, але Саакашвілі має великий досвід реформ у своїй рідній країні, де він зараз перебуває під арештом після повернення в Грузію. Саакашвілі вдалося значно покращити грузинські стандарти боротьби з корупцією, різко зменшивши роль держави в економіці.

На порядку денному у Зеленського також велика приватизація. Наприкінці жовтня він підписав закон про скасування списку 20-річної давнини з понад 1000 державних компаній, які не підлягали приватизації. Незважаючи на труднощі ефективної приватизації таких структур, це дає значний потенціал для зменшення можливостей корупції. Приватні інвестори, як правило, більш обережні зі своїми активами, ніж державні бюрократи. Принаймні, на це вказує досвід Грузії.

Водночас Зеленський запровадив заходи, спрямовані на приборкання впливу так званих олігархів. Україна має більше, ніж свою частку потужних бізнес-діячів, які значно впливають на політичні партії та канали ЗМІ, які часто їм належать. Деякі з них навіть мають кишенькових суддів і вищих державних службовців, а багато хто має тісні зв’язки з Кремлем. Закон забороняє їм брати участь у новому процесі приватизації.

Одним із найбільш скандально відомих з цих олігархів є Віктор Медведчук, близький друг президента Росії Володимира Путіна, який є хрещеним батьком його дочки. Він є лідером проросійської партії "За життя", і потрапив під санкції адміністрації Обами після того, як вибухнув конфлікт у 2014 році. Протягом тривалого часу український політичний клас був до нього толерантним, оскільки в ньому бачили важливий канал зв’язку з Кремлем. Здається, ситуація змінилася при Зеленському, оскільки Медведчук перебуває під домашнім арештом з травня за звинуваченнями у фінансовій підтримці російських повстанців на Сході України, які ведуть сепаратистську війну з 2014 року. Медведчук і три його телевізійні канали вже потрапили під санкції Президента України в лютому за звинуваченнями у поширенні російської дезінформації/ Його дружину також звинувачують у спрямуванні прибутків від російського нафтового підприємства сепаратистам.

Одним із найбільших прихильників Медведчука був колишній президент Порошенко, ще один олігарх, який був на посаді в період, у якому Медведчука звинувачують у підтримці сепаратистів, і який продовжує публічно його захищати. Порошенку загрожує низка розслідувань і кримінальних переслідувань після залишення ним посади, які він, що не дивно, відкидає як політично вмотивовані.

Порошенко сприяв побудові проросійської медіа-імперії Медведчука, повідомляє Kyiv Post. Його адміністрація також дала Медведчуку зелене світло на закупівлю низки шахт на території, яку контролюють сепаратисти, надаючи їм так необхідну фінансову підтримку. Повідомляється, що канали Медведчука також допомагали Порошенку під час останніх виборів, але безрезультатно. Дивно, наскільки близьким здається колишній президент України з Медведчуком, ключовим союзником Путіна в Україні.

Є кілька причин, через які Зеленський відчуває себе здатним на такі різкі дії проти проросійської української олігархії. По-перше, російська мова для нього є рідною, та він обраний завдяки сильній підтримці російськомовних регіонів країни. Це дає йому якесь прикриття. По-друге, безпосередня загроза російського вторгнення зосередила уми всередині та за межами України на необхідності нейтралізації потужних груп інтересів, які можуть перейти на іншу сторону у разі нападу Росії.

Путін не визнає, що Україна є і повинна залишатися окремою суверенною державою. Реформована й успішна Україна становила б значну загрозу внутрішній стабільності в Росії, оскільки її можна розглядати як взірцем для наслідування, враховуючи культурну схожість. Це зміцнило рішучість Путіна у цьому питанні. Зеленському потрібно балансувати на канаті, як зменшити владу олігархів, не викликаючи подальшої російської агресії. Однак зрозуміло, що він ніколи не зможе забезпечити процвітання і стабільність для свого народу, якщо не досягне успіху в боротьбі з корупцією.

Пітер Клепп