Збережена пам'ять. Як виглядає відремонтований Центральний автовокзал столиці?

Весною я писав про кричущу проблему нелегальних перевезень, у яких був задіяний навіть Центральний автовокзал столиці. Що змінилося після того, як він перейшов у приватні руки і влітку була проведена його повна реконструкція? Вирішив це вияснити, тим більше і привід для цього є значний: минулого тижня Центральному автовокзалу столиці виповнилось 60 років.

 До того ж, для подальшого висвітлення у групі Київський Спадок, яка опікується пам’ятками архітектури у Києві, хотів особисто перевірити, чи збереглися після реконструкції унікальні мозаїки Ади Рибачук та Володимира Мельниченка? Якщо хтось не знає - це була справжня прикраса автовокзалу, що перетворювала похмуру радянську споруду на мистецький об’єкт.

 Отже, вирушив на Деміївську площу, і майже одразу по прибуттю був приємно вражений підходом нових власників. Раніше Центральний автовокзал був заповнений представниками ринку нелегальних перевезень пасажирів. Тепер попередження про неприпустимість таких перевезень лунає з динаміків ще коли піднімаєшся сходами до кас. Характерних «синіх» персонажів-закликальників, що пропонують подібний вид послуг, вже немає на автовокзалі. Будь-яких нелегальних або напівлегальних кас - більше не існує. 

Якщо у вас немає можливості або бажання купувати квиток у касі, це можна зробити через інтернет. “Укрпас” створив онлайн-платформу для продажу автобусних квитків від легальних та перевірених перевізників. 

Також була істотно змінена система проходу на перон. Тепер це можна зробити лише з купленим квитком у касах, просканувавши qr-код на турнікеті. 

Зміни стосуються не лише безпеки перевезення, але й комфорту пасажирів. Для них створено зони очікування, фудкорт, цілодобово працює медична лабораторія, камера схову, кімната з догляду за дитиною. Немає штовханини, кількість платформ збільшено з 12 до 30. Стан вбиралень, що завжди демонструє ставлення господарів – дуже охайно.

Зал очікування обладнаний зручними кріслами. Також автовокзал нарешті став повністю інклюзивним - тут створено всі умови для людей з особливими потребами. 

 Ну, і видихнув з полегшенням - мозаїки за авторства Ади Рибачук та Володимира Мельниченка залишилися. У 1960–1961 роках вони зробили для інтер’єрів вокзалу близько 10 мозаїчних керамічних панно. Зображені на них київські пейзажи, столичні автотраси, автомобілі та автобуси. Тонка і велична робота.

Ці мозаїки були відреставровані та збережені у нових інтер’єрах Центрального Автовокзалу столиці. Це стало можливим завдяки зусиллями понад 200 волонтерів, що півроку працювали пліч-о-пліч із професіоналами. Тепер інтер’єри Центрального київського автовокзалу знову перетворилися на видатний мистецький об’єкт столиці. 

Отже, у підсумку враження - позитивні. Центральний автовокзал, де понад півстоліття було декілька автобусних рейсів, перукарня та кафе-ресторан на другому поверсі, після оновлення перетворився на сучасний транспортний хаб зі щоденним пасажиропотоком у 5000 людей, фудкортом, готелем та хостелом на 34 номери та новітніми сервісами для клієнтів. А завдяки збереженню унікальних мозаїк київський Автовокзал став не лише хабом пасажирських автоперевезень, але й залишився об’єктом культурної спадщини.